1Ходім повернемось до Господа. Хоч Він пошматував, Він зцілить нас, хоч Він і вдарив нас, Він перев’яже наші рани.
2Він знову оживить нас за два дні, на третій день підвестись нас примусить. Тоді ми житимемо в присутності Його.
3Невпинно будем прагнути пізнати Господа, як і світанок має в певний час постати з ночі, так Він прийде до нас, як дощ, як злива весняна, що землю напуває.
4Господь говорить: «Ефраїме, що з тобою вдіять? Що вдіяти з тобою, о Юдеє? Вся вірність ваша, мов туман ранковий, мов вранішня роса, яка зникає хутко.
5Тому Я через пророків дав їм закон. Я їх убив наказами Своїми. Та всі ці рішення — праведні, наче світло, бездоганні вони.
6Бо вірності Я прагну, а не жертви, пізнання Бога прагну, а не всеспалень.
7Вони ж порушили Угоду, як Адам, де заколот вчинили проти Мене.
8А Ґілеад — то місто тих, хто чинить зло, то місто, кров’ю заплямоване.
9Мов зграя злодіїв, що в засідці сидить, священики убивства коять на шляху в Сихем. Кажу Я так, бо в них лихі діла.
10У домі Ізраїлю бачив Я страшне: розпусту Ефраїма, опоганений Ізраїль.
11Юдея, прийде той час, коли відновлено талан для народу твого. Це трапиться, коли Я поверну народ Мій із неволі ».