Genesis 32
1 Яків, мандруючи своїм шляхом, зустрів Божих Ангелів.
2 Побачивши їх, він мовив: «Це Божий табір!» І назвав те місце Маганаїм.
3 Тоді вирядив Яків посланців поперед себе до свого брата Ісава до землі Сеїрської, до краю Едомського.
4 Він їм наказав: «Перекажіть господареві моєму Ісаву те, що каже його слуга Яків: „Я жив у Лавана, мов чужинець, увесь цей час, аж дотепер.
5 Я маю худобу, ослів, овець, слуг і служниць. Я послав поперед себе, щоб сповістити про це тобі, господарю мій, і щоб знайти милість у твоїх очах”».
6 Посланці повернулися до Якова і кажуть: «Ми ходили до твого брата Ісава, і він також іде тобі назустріч. А з ним чотириста чоловік».
7 Яків дуже злякався й занепокоївся. Він поділив людей, що були з ним, дрібну і велику худобу, а також верблюдів на дві групи.
8 Він подумав: «Якщо Ісав прийде до першої і знищить її, то інша, що залишиться, зможе втекти».
9 Тоді він сказав: «Боже батька мого Авраама! Боже батька мого Ісаака! Господи, Хто звелів мені: „Повертайся до своєї землі й до родини. І Я сприятиму твоєму процвітанню”.
10 Я не вартий усіх тих щирої любові й вірності, що Ти виявив до мене, слуги Твого. Бо коли я перейшов цю ріку Йордан, то мав лише свою патерицю, а зараз годен мати два стани.
11 Прошу, порятуй мене від руки брата мого, від руки Ісава. Бо я боюся, що він прийде і вб’є мене і повбиває матерів з дітьми.
12 Але Ти сказав: „Я чинитиму добро тобі й примножу нащадків твоїх, і буде їх, як того піску морського, що й полічити неможливо”».
13 Яків залишався там цілу ніч. Тоді відібрав дещо з того, що мав, аби віддати Ісаву в дар.
16 Яків доручив доглядати кожне стадо одному зі своїх слуг. І сказав їм: «Ідіть переді мною і тримайте відстань між стадами!»
17 Першому слузі він наказав: «Коли зустрінеш мого брата Ісава, він спитає: „Чий ти слуга? Куди йдеш? Чия худоба йде перед тобою?”
18 То відповідай так: „Вона належить слузі твоєму Якову. Це дарунок тобі, господареві моєму Ісаву. Он глянь, Яків також іде слідом за мною”».
19 Те саме Яків наказав другому й третьому слугам, а також усім слугам, що йшли за стадами: «Кажіть те саме Ісаву, коли зустрінете його.
20 Кажіть також: „Поглянь, твій слуга Яків слідом іде за нами”». «Може, я задобрю його дарами, що йдуть попереду, — подумав Яків, — а тоді й сам з’явлюсь перед ним. Можливо, тоді він простить мене й прийме».
21 Отже, Яків вислав дари вперед, а сам заночував тієї ночі в таборі.
22 Серед ночі Яків устав, взяв обох своїх жінок, двох їхніх служниць і своїх одинадцятьох дітей і перейшов убрід річку Яввок.
23 Він усіх їх переправив через річку, а також і все своє майно.
24 Коли Яків залишився на самоті, якийсь Чоловік прийшов і боровся з ним аж до сходу сонця.
25 Побачивши, що не може здолати Якова, Той Чоловік ударив його по стегну і вивихнув йому суглоб.
26 Тоді Чоловік і каже: «Відпусти мене, бо сонце вже сходить». Але Яків відповів: «Не відпущу, доки не благословиш мене».
27 Чоловік тоді спитав Якова: «Як твоє ім’я?» Той каже: «Яків».
28 А Чоловік йому: «Віднині не Яковом зватимешся ти, а Ізраїлем, оскільки боровся ти з Богом і з людьми і переміг».
29 Яків тоді спитав: «Скажи мені, будь ласка, Своє ім’я». А Чоловік каже: «Навіщо питаєш, як Мене зовуть?» І тоді Він благословив Якова.
30 Яків назвав те місце Пеніел. Він сказав: «Хоч і бачив я Бога віч-на-віч, але життя моє збережене».
31 Сонце зійшло над ним, коли він проходив Пенуел. Яків ішов, кульгаючи через своє вражене стегно.
32 Через те, що Якова вдарили по стегну і пошкодили саме м’язи стегна, народ ізраїльський досі не вживає в їжу стегна.