1Отже, закінчено було створення неба, землі й усього, що населяє їх.
2Бог закінчив працю Свою, і сьомого дня відпочивав від трудів.
3Він благословив сьомий день і освятив його, бо саме цього дня відпочивав від тієї праці, якою був зайнятий, створюючи світ.
6Води здіймалися з-під землі і зрошували поверхню.
7Тоді Господь Бог зліпив людину з пороху земного і вдихнув у неї через ніздрі життя. І став той чоловік живою істотою.
8Потому Господь Бог посадив сад на сході, у місці, що звалося Едем, і поселив там чоловіка, якого створив.
9Із землі Господь Бог зростив різні види дерев, які були гарні на вигляд і добрі на поживу. Посеред саду росли дерево життя й дерево пізнання добра і зла.
10Через Едем текла ріка, що зрошувала сад. Нижче вона ділилася й утворювала чотири менших річки.
11Назва першої Пішон. Вона текла навколо землі Хавіли.
12І золото в цій країні добре. Також є ароматична смола і камінь онікс.
13Назва другої річки була Ґіхон. Вона текла довкруги землі Куш.
14Назва третьої річки Тиґр, що на сході від Ассирії. Четверта річка звалася Євфрат.
15Господь Бог оселив чоловіка в Едемськім саду доглядати його й дбати про землю.
16І наказав йому Господь Бог: «Ти можеш їсти будь-який плід з будь-якого дерева.
17Та не їж із дерева пізнання добра і зла, бо в день, коли з’їси плід із нього, то того ж дня напевно тобі померти».
18І мовив Господь Бог: «Не годиться чоловікові бути самому. Я створю йому помічника, такого ж, як і він».
19І з землі Господь Бог зліпив усіх тварин, що в полі, і всіх птахів, що в небі. Тоді Він привів їх до чоловіка, щоб дізнатися, як той назве їх. І так як чоловік називав кожну живу істоту, таке й було її ім’я.
20І чоловік дав ім’я всій прирученій худобі, всім птахам небесним і всім диким звірям. Але помічника, подібного чоловікові, так і не було знайдено.
21Тоді Господь Бог примусив чоловіка заснути міцним сном. І поки той спав, Господь Бог вийняв одне з його ребер і заживив тіло навколо місця, звідки взяв ребро.
22Узяв Господь Бог те ребро і витворив із нього жінку, і привів її до чоловіка.
23І вигукнув чоловік: «Нарешті! З’явилася людина, подібна мені! Це кістка від моїх кісток, плоть від моєї плоті. І зватиметься вона жінкою, бо взята з чоловіка».
24Через це й залишає чоловік своїх батьків, щоб, з’єднавшись із жінкою своєю, стати з нею єдиною плоттю.
25І були вони голими, чоловік і його жінка, але не соромилися.