1На шостий рік, у шостому місяці, на п’ятий день, коли я сидів у своєму домі й старшини юдейські сиділи переді мною, рука Господа Бога опустилася на мене.
2Я подивився й побачив постать, схожу на людську. Від того, що здавалося її попереком, і вниз вона була ніби вогонь, а звідти вгору його вигляд був такий блискучий, мов сяючий метал.
3Постать простягнула те, що було подібне до руки, і взяла мене за волосся. Дух підняв мене вгору і у видіннях Божих він приніс мене до Єрусалима, до входу в північну браму внутрішнього подвір’я, де стояв бовван, що збуджує ревнощі Господні.
4І там переді мною була слава Бога Ізраїлю, як у тій з’яві, що я бачив у долині біля каналу Кевар.
5І сказав Він мені: «Сину людський, поглянь на північ». Я підвів очі на північ і побачив на північ від брами вівтар боввана ревнощів.
6І Він сказав мені: «Сину людський, чи бачиш ти, що вони роблять? Таку мерзоту чинить дім Ізраїля, щоб вижити Мене з Моєї ж святині! Але ти побачиш дещо значно мерзенніше».
7І він привів мене до входу на подвір’я. Я подивився й побачив пролам у мурі.
8Він сказав мені: «Сину людський, розрий мур». Тож я прорив ще трохи і побачив там двері.
9І сказав він мені: «Ввійди й подивись на ту мерзоту, що вони тут чинять».
10Тож я зайшов, подивися й побачив змальованих по всіх стінах усіляких гадів і мерзенних тварюк, і різноманітних бовванів дому Ізраїлю.
11Перед ними стояли сімдесят старійшин дому Ізраїлю, і Яазанія син Шафана стояв серед них. Кожен в руці мав кадильницю і легка хмарка запашного куріння линула вгору.
12Він сказав мені: «Сину людський, чи бачив ти, що старійшини дому Ізраїлю роблять у темряві, кожен у потайному місці з зображенням боввана?» Вони кажуть: «Господь нас не бачить. Господь покинув землю».
13І ще Він сказав: «Ходімо зі мною і ти побачиш, як вони виробляють іще гірші мерзоти.
14Тоді він привів мене до входу у північну браму дому Господа, і я пробачив жінок, що сиділи там, голосячи по Таммузу.
15Він сказав мені: „Чи бачиш ти це, сину людський? Ти побачиш іще гірші мерзоти, ніж ця”».
16Тоді він привів мене у внутрішній двір дому Господа, і там, при вході до храму між притвором та вівтарем, було близько двадцяти п’яти чоловік. Спинами до храму Господнього, обличчям на схід, вони низько вклонялися сонцю.
17Він сказав мені: «Чи ти бачиш це, сину людський? Чи повсякденна це справа для дому Юдиного чинити цю мерзоту, якою вони зайняті тут? Чи мусять вони також наповнити землю насильством і постійно пробуджувати мій гнів? Дивись, вони навіть проколюють собі носи!
18Ось чому Я покажу їм Свій гнів. Я дивитимуся на них без співчуття і не помилую їх. Хоча вони й кричатимуть мені у вуха, Я не слухатиму їх».