1Він сказав мені: «Сину людський, стань на ноги, Я говоритиму з тобою».
2Коли Він говорив, Дух увійшов у мене і поставив мене на ноги, і я почув, що він мовить до мене.
3Він сказав: «Сину людський, Я посилаю тебе до синів Ізраїлю, до бунтівного народу, що повстав проти Мене. Вони та їхні батьки бунтують проти Мене аж до цього дня.
4Люди, до яких я посилаю тебе, вперті й затяті. Скажи їм: „Ось що Господь Бог говорить”.
5Вони не слухатимуть тебе, бо вони — бунтівний народ, але ж вони знатимуть, що серед них є пророк.
6А ти, сину людський, не бійся їх, ані їхніх слів. Не бійся, хоча реп’яхи та колючки оточуватимуть тебе і ти житимеш серед скорпіонів. Не бійся того, що вони говорять, не лякайся їхніх поглядів, бо то бунтівний рід.
7Ти повинен донести до них Мої слова, навіть якщо вони й не слухатимуть тебе, бо народ той — бунтівний!
8Але ти, сину людський, слухай, що Я говоритиму тобі. Не бунтуй, як цей непокірливий народ; відкрий рот, з’їж те, що Я тобі даю ».
9Дивлюсь я і бачу руку, простягнуту до мене, а в ній сувій.
10Він розгорнув його переді мною. Сувій був списаний з обох боків: ззовні і зсередини. То були слова плачу, туги та скорботи.