1Отож цар і Гаман пішли на бенкет до цариці Естер.
2І цар сказав Естер: «Це другий день, як ми п’ємо вино. Хоч яке було б твоє прохання, царице Естер, воно буде виконане. Навіть якщо забажаєш півцарства, то отримаєш».
3На те цариця Естер відповіла: «Якщо така милість твоя до мене, о царю, якщо твоя ласка, то нехай життя моє буде віддане мені, це моє прохання, та життя мого народу — моєму народу.
4Бо я і мій народ віддані на знищення, вбивство і винищення. Таке моє бажання. І якби були ми запродані, як раби й рабині, я б мовчала, бо цим не варто було б турбувати царя».
5Цар Артасеркс спитав Естер: «Хто він? Де той, хто міг таке замислити?»
6І сказала йому Естер: «Цей недруг і ворог — підлий Гаман». І затремтів Гаман перед царем і царицею.
7Тоді цар страшенно розлютився, залишив келих і вийшов у сад, а Гаман стояв і молив царицю Естер за своє життя, бо розумів, що кара царя буде сповна.
8Коли цар повернувся з саду знову до бенкетної зали, Гаман лежав долілиць біля дивана Естер. І цар сказав: «Невже він навіть і царицю буде ґвалтувати, коли я в домі?» Не встиг цар мовити ті слова, як Гамана вже вбили.
9Тоді Харбона, один із царських євнухів, сказав: «Якраз і шибениця стоїть у Гамана біля дому, п’ятдесят ліктів заввишки, Гаман приготував її для Мордекая, чоловіка, що попередив царя». І сказав цар: «Гамана там повісити».
10Отож повісили Гамана на тій самій шибениці, яку він приготував для Мордекая. І гнів царський вгамувався.