1Ось що Господь Бог показав мені — кошик з літніми плодами.
2Він спитав: «Амосе, що ти бачиш?» Я відповів: «Кошик з літніми плодами». Тоді Господь сказав мені: «Кінець настав Моєму народу ізраїльському. Я більше не прощу гріхі їхні.
3Пісні в храмі обернуться на похоронні голосіння того дня». Так говорить Господь Бог: «Тіл мертвих багато буде. Мовчки люди будуть виносити мертвих, та скидати їх до купи».
4Почуйте це, о ви, хто топче бідних і хто нужденних губить у своєму краї.
5Ви мовите: «Коли пройде вже Новий місяць або субота свята, щоб нам зерном почати торгувати? Тоді ми зробимо міри менші, а гроші заробимо більші, й обвішуватимемо покупців.
6Коли бідні не зможуть сплатити займи, тоді ми їх купимо за срібло, як рабів, нужденних купимо по ціні пари сандалій і висівки їм продамо».
7Господь поклявся Собою, бо ж Яків так пишався Ним: «Ніколи не забуду жоден їхній вчинок, нічого, що вони зробили.
8Уся країна від цього здригнеться, затужить по померлим кожен, хто живе на ній. Тоді підніметься уся земля, скаламутиться, і знов спаде, немов в Єгипті Ніл».
9«І буде це в той день, — говорить Господь Бог, — коли примушу сонце Я зайти опівдні, і серед дня накрию темрявою землю.
10Перетворю Я ваші свята на жалобу, пісні перетворю на голосіння. Я кожного вдягну в вереття і облисіє кожна голова. Зроблю Я так, що ви тужитемете, наче за єдиним сином, і вечір того дня буде повен гіркоти».
11Господь Бог говорить: «Дивіться, вже надходить час, коли Я голод напущу на край. Та це буде не голод за хлібом і не спрага за водою, але ж на слово Господа настане голод.
12Люди блукатимуть від моря і до моря, і з півночі на схід тинятимуться туди-сюди, й шукатимуть слово Господа і не знайдуть його.
13Понепритомніють дівчата гарні того дня, і хлопці молоді від спраги знепритомніють також.
14Хто присягається гріхом Самарії і каже: „Так само вірно, як те, що Бог живе твій, Дане, як те, що Беершеби Бог живе”, — впадуть й ніколи більш не підведуться».