1Агітофел сказав Авеслому: «Я відберу дванадцять тисяч воїнів і вирушу з ними цього вечора переслідувати Давида.
2Доки він ще змучений, хворий та кволий, я нападу на нього. Я розгромлю його, і всі його прибічники кинуться врозтіч. Я знищу тільки царя,
3а всіх людей приведу до тебе, як наречену приводять у дім чоловіка. Ти ж бо прагнеш смерті лиш одного чоловіка; ніхто від того не постраждає».
4Такий план Авесалому та всім старійшинам Ізраїлю сподобався.
5Проте Авесалом заперечив: «Поклич іще Хушая аркійського. Почуємо, що він нам скаже».
6Коли явився Хушай, Авесалом його запитав: «Агітофел порадив таке зробити. Послухатись його?»
7Хушай відповів Авесалому: «На цей раз порада Агітофела недобра.
8Ти ж знаєш свого батька і його воїнів. Вони — борці, такі ж люті й розгнівані, як дика ведмедиця, в якої відбирають маля. До того ж твій батько — досвідчений воїн, він не залишатиметься на ніч із військом.
9Навіть зараз він сховався в печері чи ще десь. І якщо йому першому випаде піти в наступ на твоїх воїнів, хтось почує про це й говоритиме: „У війську полководця Авесалома різня”.
10Тоді навіть найхоробріший воїн із серцем безстрашним, як у лева, ослабне від страху. Адже весь Ізраїль знає, що твій батько — хоробрий, і всі його воїни теж сміливі.
11Ось чому я раджу тобі зібрати весь Ізраїль: від Дана до Беершеби — так багато людей, як піщинок на березі. Тоді й поведеш ти їх у бій.
12Ми вдаримо по ньому, хоч де б ми його знайшли. Ми впадемо на нього, як роса вкриває землю. Не залишаться живими ні він, ні його воїни.
13Якщо він відступить до міста, весь Ізраїль назносить мотуззя, і ми розкидаємо місто до долини, аж від нього не залишиться ні камінця».
14Авесалом та його спільники, народ Ізраїлю, сказали: «Порада Хушая аркійського краща, ніж Агітофелова». Бо Господь зробив так, щоб Авесалом зневажив пораду Агітофела, щоб накликати біду на Авесалома.
15Хушай сказав священикам Задоку й Авіатару: «Агітофел порадив Авесалому й старійшинам Ізраїлю зробити те й те, але я порадив дітям Ізраїлю робити так і так.
16Пошліть відразу ж звістку Давидові: „Не залишайся на ніч біля річок у пустелі; відразу ж перейди через потік на той бік, не вагаючись, бо інакше царя та його людей буде поглинено”».
17Йонатан та Агімааз перебували в Ен-Роґелі. До них мала прийти з повідомленням служниця, а вони потім повинні були вирушити до царя Давида і все йому розповісти, але необхідно було непомітно пробратися в місто.
18Та їх помітив один юнак і сповістив про це Авесалома. Тому вони мерщій пішли до будинку одного з жителів Багурима. На його подвір’ї була криниця. Вони й сховалися в ній.
19Дружина хазяїна взяла покривало й накрила ним отвір, та ще й насипала зверху зерна. Ніхто нічого не дізнався.
20Коли Авесаломові слуги зайшли до жінки в будинок, вони запитали: «Де поділися Агімааз і Йонатан?» Жінка відповіла: «Вони перейшли річку». Чоловіки шукали-шукали, але нікого не знайшли. З тим і повернулися до Єрусалима.
21Коли чоловіки пішли, ті вибралися з криниці й попрямували до Давида, щоб розповісти йому про все. Вони йому сказали: «Вирушай, відразу ж переходь через річку; Агітофел порадив те й те зробити з вами».
22Давид і його люди знялися й перейшли Йордан. Вже на світанку не залишилося жодного, хто б не перейшов через Йордан.
23Коли Агітофел довідався, що до його поради не прислухалися, він осідлав віслюка й вирушив додому, у своє місто. Він навів лад у домі, а потім повісився. Отак він і помер. Поховали його в батьковій гробниці.
24Давид пішов у Маганаїм, Авесалом же перейшов через Йордан з усіма ізраїльтянами.
25Авесалом доручив Амазі очолити військо замість Йоава. Амаза був сином ізраїльтянина Єтера, який одружився з Абігайл, дочкою Нагаша і сестрою Зеруї, матері Йоава.
26Ізраїльтяни та Авесалом отаборилися на землях Ґілеада.
27Коли Давид прийшов до Маганаїма, Шові, син Нагаша з Равви аммонійської, Макір, син Амміела з Ло-Девара, та Барциллай ґілеадський з Роґеліма
28принесли постіль, миски, інший посуд. Іще вони захопили з собою пшеницю та ячмінь, муку й зерно, боби й чечевицю,
29мед і бринзу, овець і сир з коров’ячого молока для Давида та його війська. Вони сказали: «Воїни зголодніли, стомилися й хочуть пити від спеки в пустелі».