2 Samuel 12
1 Господь послав Натана до Давида. Прийшовши до Давида, він сказав: «В одному місті жили два чоловіки: один був багатий, а другий — бідний.
2 У багача була сила-силенна овець та худоби,
3 а в бідного не було нічого, крім маленької овечки, яку він купив. Він доглядав її, і вона виросла разом з його дітьми. Овечка їла те, що й він, пила з його чашки й навіть спала в його обіймах. Вона була йому за дочку.
4 Якось прийшов мандрівник, але багач не захотів зарізати вівцю чи худобину, щоб нагодувати подорожнього, який до нього прийшов. Натомість він забрав ягничку в того бідака й зготував її для прибулого чоловіка».
5 Давид спалахнув від гніву на того чоловіка й сказав Натану: «Заприсягаюсь Господнім життям, що чоловік, який так вчинив, заслуговує на смерть!
6 Він мусить у чотири рази заплатити за ягнятко, бо він, не маючи жалю, так негідно вчинив».
7 Натан сказав Давидові: «Тим чоловіком є ти! Ось що говорить Господь, Бог Ізраїлю: „Я помазав тебе царем Ізраїлю, Я врятував тебе від руки Саула.
8 Я ввірив тобі дім твого володаря і дружин твого володаря. Я дав тобі доми Ізраїля та Юди. І якби всього цього було замало, Я б дав тобі ще більше.
9 Чому ж ти знехтував Господнім словом і зробив те, що є злом в Його очах? Ти згубив мечем Урію-хиттита, а дружину забрав собі. Ти вбив його мечем аммонійців.
10 Ось чому меч ніколи тепер не залишить твій дім, бо ти зневажив Мене і взяв дружину хиттита Урії собі за дружину”.
11 Ось що Господь говорить: „Я нашлю на тебе горе, яке вийде з твого ж дому. На твоїх очах Я заберу твоїх дружин і віддам тому, хто дуже близький тобі, а він серед білого дня ляже з твоїми дружинами.
12 Ти зробив це потай він усіх, а Я вчиню так серед білого дня на очах усього Ізраїлю!”»
13 Давид зізнався Натану: «Я згрішив проти Господа». Натан відповів: «Господь зняв з тебе гріх, ти не помреш.
14 Але за те, що ти зневажив Господа, син, який народиться в тебе, помре».
15 Після того, як Натан пішов додому, Господь уразив дитя, яке народилося в Урієвої дружини та Давида. Маля захворіло.
16 Давид благав Господа спасти, помилувати дитя. Він постився і, усамітнившись у домі, проводив ночі, лежачи на долівці.
17 Коли старші домашні оточили його, намагаючись підняти з землі, він відмовився підвестися, не їв з ними.
18 На сьомий день дитина померла. Давидові слуги боялися сказати йому, що дитя вже мертве, тому що думали: «Коли ще жило маля, ми казали Давидові, але ж він не слухав. Як ми можемо йому сповістити, що дитя мертве? Він може щось страшне вчинити».
19 Давид помітив, що слуги перешіптуються, і зрозумів, що дитя мертве. «Дитина померла?» — запитав він. «Так, — відповіли йому, — малюк мертвий».
20 Давид підвівся на ноги з землі. Умившись, він змастив себе оливою, перевдягнувся й пішов у Господній Дім поклонитися Йому. Потім повернувся до себе й попросив, щоб йому принесли щось поїсти і почав їсти.
21 Слуги його запитали: «Чому ти так поводишся? Коли дитя ще жило, ти постився й плакав, а тепер, коли дитя мертве, ти підвівся й почав їсти!»
22 Він відповів: «Коли ще дитя жило, я голодував і тужив тому, що я думав: „Хто знає? Може Господь змилостивиться й залишить дитя жити.
23 А тепер, коли воно померло, навіщо мені поститися? Хіба я можу повернути його до життя? Колись я піду до нього, а не воно повернеться до мене”».
24 По тому Давид утішив дружину Батшебу, пішов у покої її і ліг з нею. Вона народила сина, якого вони назвали Соломоном. Господь його любив,
25 і оскільки Господь полюбив його, Він послав звістку через пророка Натана, щоб дитину назвали Єдидією.
26 Між тим Йоав воював з аммонійським столицею Раввою. Захопивши царську фортецю,
27 він послав людей до Давида, щоб ті передали таке: «Я бився за Равву й захопив водопостачання. Збери
28 ще воїнів, оточи місто й захопи його. Інакше я захоплю місто, і його назвуть моїм іменем».
29 Зібрав Давид усе військо й вирушив на Равву, вступив у бій і захопив місто.
30 Він зняв корону з голови їхнього царя. Прикрашена дорогоцінними каміннями, золота корона важила один талант. Її було покладено на голову Давида. І ще він захопив у місті багато здобичі.
31 Він вивів людей, що мешкали в місті і змусив їх працювати пилами, залізними кирками та сокирами або примусив їх працювати в цегельні. Таке сталося з усіма аммонійськими містами, а потім Давид з усім військом повернувся до Єрусалима.