1Тож не в змозі це більше витримати, ми вирішили самі залишитися в Афінах.
4Навіть коли ми були з вами, то наперед застерігали вас, що страждатимемо. Тож, як вам добре відомо, воно так і сталося.
5Отже, не маючи змоги більше чекати, я вирядив Тимофія довідатися про вашу віру. Я боявся, щоб лукавий часом не спокусив вас, і щоб наш тяжкий труд не був марний.
6Але Тимофій щойно повернувся від вас і приніс нам Добру Звістку про віру вашу і любов. Він сказав нам, що ви завжди тепло згадуєте про нас, і що маєте сильне бажання побачити нас так само, як і ми бажаємо побачити вас.
7Тож, брати і сестри, у всіх наших стражданнях і гоніннях ми підбадьорилися вірою вашою.
8Так, ми тепер сповнені життя, бо знаємо, що ви міцно стоїте в Господі.
9Яку подяку ми можемо віддати Богові за вас, за всю ту радість, що ми маємо перед нашим Богом?
10Ми ревно молимось і вдень, і вночі, щоб змогли ми вас побачити знов і дати вам усе необхідне, аби зміцнити вашу віру.
11Тож нехай сам Бог наш і Отець і Господь Ісус спрямують наш шлях до вас.
12Нехай Господь примножить і збагатить вас любов’ю одне до одного й до всіх інших, так само, як і ми сповнені любові до вас.
13Нехай Він зміцнить в вас бажання праведного життя і зробить вас невинними й святими перед Богом нашим і Отцем у час пришестя Господа нашого Ісуса з усіма Його святими людьми.