1Згідно зі словом Господнім, Божий чоловік прийшов з Юдеї до Бетела, коли Єровоам стояв перед вівтарем і приносив жертви.
2Він вигукнув до вівтаря слова Господа: «О вівтарю, вівтарю! Ось що каже Господь: „Син на ім’я Йосія народиться в домі Давидовому. На тобі він принесе в жертву священиків узвиш, які зараз приносять жертви тут, і людські кістки будуть спалені на тобі”».
3Того ж дня Божий чоловік подав знак, сказавши: «Це знак, який проголосив Господь: вівтар розколеться на частини й попіл з нього буде розвіяно».
4Коли цар Єровоам почув, що Божий чоловік прокричав до вівтаря в Бетелі, він простягнув руку до вівтаря і сказав: «Схопіть його!» Але рука, простягнута до чоловіка, зсохлася так, що він не зміг опустити її.
5І вівтар розколовся на частини, і його попіл розвіявся, згідно зі знаком, який подав Божий чоловік за словом Господнім.
6Тоді цар сказав Божому чоловікові: «Поклопочи перед Господом твоїм Богом, чи можна відновити мою руку». Тож Божий чоловік поклопотав перед Господом, і рука царя відновилась, і стала такою ж, як була раніше.
7Цар сказав Божому чоловікові: «Ходімо зі мною додому поїмо, і я нагороджу тебе».
8Але Божий чоловік відповів царю: «Навіть якщо ти даси мені половину того, що маєш, я не піду з тобою, не буду їсти хліб чи пити воду тут.
9Оскільки я виконую наказ слова Господнього: „Не їж хліба, не пий води, не повертайся тим же шляхом, яким прийшов”».
10Тож він пішов іншою дорогою і не став повертатися тим шляхом, яким прийшов до Бетела.
11Тоді був такий собі старий пророк, що мешкав у Бетелі; сини його прийшли і все йому доповіли про те, що Божий чоловік зробив того дня в Бетелі. Вони також розповіли своєму батькові, що він сказав царю.
12Їхній батько спитав їх: «Якою дорогою пішов той чоловік?» І його сини показали йому, якою дорогою пішов Божий чоловік із Юдеї.
13Тож він сказав своїм синам: «Осідлайте мені віслюка». І коли вони осідлали віслюка для нього, він осідлав його
14й подався слідом за Божим чоловіком. Він знайшов його, коли той сидів під дубом, і запитав: «Ти Божий чоловік, що прийшов з Юдеї?» «Так», — відповів той.
15Тоді пророк сказав йому: «Ходімо до мене додому поїмо».
16Божий чоловік сказав: «Я не можу повертатися і йти з тобою, як не можу їсти хліб чи пити воду з тобою в цьому місці.
17Мені було наказано словом Господнім: „Не їж хліба, не пий води там, не повертайся тим же шляхом, що прийшов”».
18Старий пророк відповів: «Я також пророк, як і ти. І Ангел сказав мені словами Господа: „Приведи його з собою у свій дім, щоб він міг поїсти хліба й попити води”». (Але він йому брехав).
19Тож Божий чоловік повернувся з ним, поїв і попив у його домі.
20Коли вони сиділи за столом, слова Господні прийшли до старого пророка, який привів Божого чоловіка.
21Він закричав на Божого чоловіка, що прийшов із Юдеї: «Ось що каже Господь: „Ти порушив слово Господнє і не послухався наказу, який Господь твій Бог дав тобі.
22Ти повернувся і їв хліб, і пив воду в цьому місці, де Він сказав тобі не їсти й не пити. Ось чому твоє тіло не буде поховане в могилі твоїх батьків”».
23Коли Божий чоловік доїв і допив, пророк, який привів його назад, осідлав віслюка для нього.
24Коли він виїхав на свій шлях, йому зустрівся лев і вбив його. І його тіло було кинуте на дорозі, і біля нього стояли лев і віслюк.
25Люди, які проходили повз, бачили залишене тіло й лева, що стояв біля тіла. І вони пішли й повідомили про це в місті, де жив старий пророк.
26Коли пророк, який привів його назад з дороги, почув про це, він сказав: «Це Божий чоловік, який порушив слово Господнє. Господь віддав його левові, який напав на нього і вбив його, як слово Господнє його застерігало».
27Пророк сказав своїм синам: «Осідлайте для мене віслюка». І вони це зробили.
28Потім він пішов і знайшов тіло, залишене на дорозі, з віслюком і левом, що стояли біля нього. Лев ні з’їв тіла, ані замордував віслюка.
29Тож пророк підібрав тіло Божого чоловіка, поклав на віслюка, забрав назад у своє місто, щоб справити жалобу по ньому й поховати його.
30Потім він поклав тіло у свою усипальницю, і вони справили жалобу по ньому, і він промовив: «О брате мій!»
31Коли того поховали, він сказав своїм синам: «Коли я помру, поховайте мене в могилі, де похований Божий чоловік. Покладіть мої кістки поруч із його кістками.
32Оскільки послання, яке він проголосив словом Господнім проти вівтаря в Бетелі і проти всіх жертовників на узвишшях у містах Самарії, напевне справдиться».
33Навіть після цього Єровоам не звернув зі свого лихого шляху, призначаючи звичайних людей служити священиками. Будь-кого, хто хотів стати священиком, він освячував на святі місця.
34Це був гріх дому Єровоама, який вів до його занепаду й знищення з лиця землі.