1Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють.
2Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння.
3(Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї.
4Пробивають закон у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей.
5Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем.
6Камінь її - то сафир із золотими крупцями.
7Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба;
8Не топтали її левчуки, й не ходив по нїй шакаль.
9На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори.
10В скелях прорубує канали, й все дорогоцїнне вбачає око його.
11Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на сьвітло виносить.
12А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму?
13Чоловік не знає цїни її, й не знаходиться вона на землї живих.
14Безодня говорить: Не в менї вона; та й море каже: Не в мене!
15Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите;
16Не в цїнї вона з золотом Офирським, нї з дорогоцїнним ониксом, нї з сафіром.
17Не рівняєсь із нею золото й кришталь, та й не виміняєш її за посуди щирозолоті.
18А про коралї та перли й згадувати нїщо; здобути премудрість - цїннїйш над рубини.
19Ба й топаз Етиопський їй не рівня; щирим золотом не цїнуєсь вона.
20Звідки ж береся премудрість? і де є місце розуму?
21Від усього, що живе, скрита вона, ба не догледить її й птаство піднебесне.
22Правда, безодня та смерть говорять: до ушей наших доходила чутка про неї;
23Але тільки Бог знає тропу до неї та знає й місце її.
24Він бо прозирає всї концї сьвіту, й що під небом, він вбачає.
25Як він визначив вітрові вагу й водї давав міру,
26Коли вказував дощам закон, а блискавицям дорогу, -
27Тодї він бачив її й явив її, й приспособив її, та навчив ще й слїдити її,
28І сказав чоловіку: Страх Господень - се справдїшня премудрість тобі; берегтись злого - се розум.