1Після того, як се сталось, було слово Господнє до Аврама у видїнню: Не бійсь, Авраме; я тобі щит, нагорода твоя велика буде вельми.
2Рече ж Аврам: Владико Господе, що менї даси? одпускаюсь я бездїтен, а наслїдник моєї худоби сей Дамашчанець Елиєзер.
3І рече Аврам: Не дав єси менї потомства, дак раб моєї господи наслїдник мій буде.
4І знов слово Господнє було до його і глаголе: Не буде він твоїм наслїдником, а той хто вийде з тебе, той буде наслїдник тобі.
5І вивів його з намета і рече: Позирни на небо та злїчи зорі, коли зможеш злїчити їх. І рече: Такі будуть потомки твої.
6І поняв Аврам віри Господеві, і він полїчив йому те за праведність.
7Рече ж до його: Я Господь, що вивів тебе із Ура Халдейського, щоб оддати тобі землю сю в наслїддє, наслїдствовати.
8І рече: Владико Господе, почому знати му, що наслїдити му її?
9Рече ж до його: Возьми менї телицю трилїтню, та козу трилїтню, та барана трохлїтка, та горлицю, та голубеня.
10Узяв же він усе те та й порозтинав пополам, і положив їх противолично одну частину до другої, а птиць не розтинав.
11Злетїлося ж птаство на труп розтятий; Аврам же зганяв його.
12А як заходило соньце твердий сон обняв Аврама, і страх у темряві великий напав на його.
13І речено було до Аврама: Знаючи знай, що переселятись буде потомство в землю не свою, і підневолять його, і тїснити муть його чотири ста лїт.
14Народові ж тому, що йому будуть підневолені, дам присуд я, а потім ізійдуть геть із майном великим.
15Ти ж одійдеш до отцїв твоїх з упокоєм, і поховають тебе в старощах добрих.
16У четвертому ж родї вернуться сюди; не сповнились бо гріхи Аморіїв і досї.
17Як же було соньце на западї та згусла темрява тодї, наче піч задимувала, і поломя огняне пройшло між розтятими частинами.
18У той день завітував Господь з Аврамом завіт, глаголючи: Потомству твойму дам землю сю від ріки Египецької до ріки великої, ріки Евфрата:
19Кеніїв, і Кенесіїв, і Кедмоніїв,
20І Хетіїв, і Ферезіїв, і Рефаїв,
21І Аморіїв, і Кананеїв, і Гергесіїв, і Ебусеїв.