1От що дав менї Господь Бог у видиві побачити: Бачу я кошика з дозрілими овочами.
2І спитав він у мене: Що бачиш, Амосе? Відказую: Кошик із дозрілими плодами. Тодї сказав менї Господь: Настав конець мойму людові Ізраїлеві; не буду вже прощати йому.
3Піснї по палатах обернуться того часу в риданнє, говорить Господь Бог; багато їх помре, кидати муть трупи всюди, мовчки.
4Чуйте се, ви, голодні, що раді би пожерти вбогих та погубити злиденних, -
5Ви, що мовляєте: Коли вже мине сьвято нового місяця, щоб можно продавати хлїб, та субота, щоб відчинити засїки, та знов зменшувати міру, а збільшити цїну секля та ошукувати невірною вагою,
6Щоб купувати злидарів за гроші, і бідняг за пару обуви, та висївки за зерно продавати.
7Славою (давною) Якова заклявся Господь: Справдї, я по віки не забуду й одного з їх учинків!
8Чи через се ж не захитається тодї земля, чи не заплаче кожний, хто живе на нїй? Ой зворушиться вона, неначе ріка, буде підійматись і спадати, як ріка Египетська.
9І буде в той день, говорить Господь Бог, що буде здаватись, наче б я заповів сонцю заходити опівднї, та наслав темряву на землю серед ясного дня;
10І оберну вам сьвятки в сумуваннє й усї піснї ваші - в плач, і наложу на кожний стан верету й лисину на кожну голову; й заведу між вами плач, неначе по єдиній дитинї, а конець усьому буде - гіркий день.
11Се надходять днї, говорить Господь Бог, що пішлю голод на землю, - не голод хлїба, та й не жадобу води, а жадобу почути Боже слово.
12Будуть ходити од моря до моря, і блукати від півночі на південь, шукаючи слова Господнього, та не знайдуть його.
13У той час будуть умлївати від жадоби гарні дївчата й молодики,
14Тоті, що то божаться гріхом Самарийським, та мовляють: Так певно, як живе бог твій, Дане! - як оживлена дорога в Версавію! Вони попадають і вже не встануть.