1Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах,
2і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втїшити вас у вірі вашій,
3щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено.
4Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте.
5Того ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.
6Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас,
7тим то втїшились ми, браттє, вами у всякому горю, і нуждї нашій, вашою вірою:
8бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господї.
9Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим,
10ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої?
11Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас.
12Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всїх, яко ж і ми до вас,
13щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його.