1І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.
2Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.
3Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тїлесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?
4Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тїлесні ви?
5Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.
6Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив.
7Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.
8Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї.
9Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.
10По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує.
11Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.
12Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, -
13кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.
14Коли робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.
15Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.
16Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?
17Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.
18Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.
19Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.
20І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.
21Тим же нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:
22Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,
23ви ж Христові, а Христос Божий.