Philippians 2
1 Отже, коли є яка втіха в Христі, коли є яка відрада в любові, коли є яка спільність духа, коли є яке милосердя і співчуття,
2 доповніть ви радість мою: будьте одної думки, майте однакову любов, однодушність і одне розуміння.
3 Не робіть нічого через суперечки або ради марної слави, але в покорі шануйте один одного вище від себе.
4 Дбайте кожен не тільки про себе, а також і про іншого.
5 Нехай ті самі думки будуть у вас, як і в Христі Ісусі.
6 Він, бувши Богом за Своєю природою, не вважав для Себе втратою, бути рівним Богові,
7 але умалив Себе Самого, прийняв образ раба, ставши подібним до людини, і з вигляду став як чоловік.
8 Він понизив Себе, бувши слухняним аж до смерті, і смерті хресної.
9 Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім'я вище всякого імені,
10 щоб перед іменем Ісуса схилилося кожне коліно на небі, на землі і під землею,
11 і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.
12 Отож, мої любі, як ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, а тепер значно більше під час відсутності моєї, звершуйте ваше спасіння зі страхом і тремтінням,
13 тому що Бог викликає у вас і бажання і дії за вподобанням.
14 Робіть усе без нарікання та сумніву,
15 щоб ви були бездоганними та щирими дітьми Божими, невинними серед лукавого та розпусного роду серед якого ви сяєте, немов світила в світі,
16 зберігаючи слово життя, щоб я міг похвалитися в день Христа, що я біг і трудився недаремно.
17 Та хоч я стаю жертвою за жертву і служіння віри вашої, я радію і тішуся разом з вами всіма.
18 Тим самим радійте і ви і тіштеся зі мною разом!
19 Надіюся в Господі Ісусі незабаром прислати до вас Тимофія, щоб і я утішився духом, довідавшись про вас.
20 Бо я не маю однодумця подібного до нього, який би так щиро дбав про вас.
21 Бо всі шукають свого, а не того, що хоче Ісус Христос.
22 А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, так він служив мені в благовіствуванні.
23 Отож, маю надію негайно послати його, як тільки довідаюся, що буде зі мною.
24 Але маю надію в Господі, що і сам я незабаром прийду до вас.
25 Та я вважав за потрібне послати до вас Епафродита, брата і співробітника та сподвижника мого, вашого посланця і служителя в потребі моїй,
26 бо він прагнув бачити вас усіх і сумував тому, що ви почули про те, що він хворів.
27 А він хворів смертельно. Але Бог змилувався над ним, і не тільки над ним, а й наді мною, щоб я не мав смутку за смутком.
28 Тому я і послав його скоріше, щоб ви побачили його знову і раділи, і щоб я менше сумував.
29 Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких в пошані,
30 бо за діло Христове він був близько до смерті, наражаючи на небезпеку своє життя, щоб доповнити недостаток служіння вашого для мене.