1Отже, коли є яка втіха в Христі, коли є яка відрада в любові, коли є яка спільність духа, коли є яке милосердя і співчуття,
2доповніть ви радість мою: будьте одної думки, майте однакову любов, однодушність і одне розуміння.
3Не робіть нічого через суперечки або ради марної слави, але в покорі шануйте один одного вище від себе.
4Дбайте кожен не тільки про себе, а також і про іншого.
5Нехай ті самі думки будуть у вас, як і в Христі Ісусі.
6Він, бувши Богом за Своєю природою, не вважав для Себе втратою, бути рівним Богові,
7але умалив Себе Самого, прийняв образ раба, ставши подібним до людини, і з вигляду став як чоловік.
8Він понизив Себе, бувши слухняним аж до смерті, і смерті хресної.
9Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім'я вище всякого імені,
10щоб перед іменем Ісуса схилилося кожне коліно на небі, на землі і під землею,
11і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.
12Отож, мої любі, як ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, а тепер значно більше під час відсутності моєї, звершуйте ваше спасіння зі страхом і тремтінням,
13тому що Бог викликає у вас і бажання і дії за вподобанням.
14Робіть усе без нарікання та сумніву,
15щоб ви були бездоганними та щирими дітьми Божими, невинними серед лукавого та розпусного роду серед якого ви сяєте, немов світила в світі,
16зберігаючи слово життя, щоб я міг похвалитися в день Христа, що я біг і трудився недаремно.
17Та хоч я стаю жертвою за жертву і служіння віри вашої, я радію і тішуся разом з вами всіма.
18Тим самим радійте і ви і тіштеся зі мною разом!
19Надіюся в Господі Ісусі незабаром прислати до вас Тимофія, щоб і я утішився духом, довідавшись про вас.
20Бо я не маю однодумця подібного до нього, який би так щиро дбав про вас.
21Бо всі шукають свого, а не того, що хоче Ісус Христос.
22А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, так він служив мені в благовіствуванні.
23Отож, маю надію негайно послати його, як тільки довідаюся, що буде зі мною.
24Але маю надію в Господі, що і сам я незабаром прийду до вас.
25Та я вважав за потрібне послати до вас Епафродита, брата і співробітника та сподвижника мого, вашого посланця і служителя в потребі моїй,
26бо він прагнув бачити вас усіх і сумував тому, що ви почули про те, що він хворів.
27А він хворів смертельно. Але Бог змилувався над ним, і не тільки над ним, а й наді мною, щоб я не мав смутку за смутком.
28Тому я і послав його скоріше, щоб ви побачили його знову і раділи, і щоб я менше сумував.
29Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких в пошані,
30бо за діло Христове він був близько до смерті, наражаючи на небезпеку своє життя, щоб доповнити недостаток служіння вашого для мене.