1Сказавши це, Ісус вийшов з учнями Своїми за потік Кедрон, де був сад, в який увійшов Сам і учні Його.
2Знав же це місце і Іуда, зрадник Його, бо Ісус часто збирався там з учнями Своїми.
3Отже, Іуда, взявши загін воїнів і слуг первосвящеників і фарисеїв, привів їх туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю.
4А Ісус, знаючи все, що має статися з Ним, вийшов і спитав їх: «Кого шукаєте?»
5Йому відповіли: «Ісуса Назарея». Ісус сказав їм: «Це Я». Стояв же з ними і Іуда, зрадник Його.
6Коли ж Він сказав їм: «Це Я!», вони відступили назад і попадали на землю.
7Знову запитав їх: «Кого шукаєте?» Вони сказали: «Ісуса Назарея!»
8Ісус відповів: «Я сказав вам, що це Я! Отже, коли ви шукаєте Мене, залиште їх, нехай ідуть»,
9щоб справдилося слово, сказане Ним: «З тих, котрих Ти дав Мені, Я не згубив нікого».
10Тоді Симон Петро, маючи меч, вихопив його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім'я раба було Малх.
11Але Ісус сказав Петрові: «Вклади меч у піхви. Невже Мені не пити чашу, яку дав Мені Отець?»
12Тоді воїни, сотник і слуги іудейські взяли Ісуса і, зв'язавши Його,
13повели Його спочатку до Анни, бо він був тесть Кайяфи, котрий був первосвящеником того року.
14Кайяфа ж був той, що радив іудеям, що краще, щоб один чоловік помер за народ.
15А Симон Петро та інший учень йшли слідом за Ісусом. Той учень був відомий первосвященикові, і він увійшов з Ісусом у двір первосвященика.
16Але Петро стояв зовні за дверима. Тоді другий учень, котрий був відомий первосвященикові, вийшов і попросив служницю, і увів Петра.
17І ось раба воротарка каже Петрові: «Чи ти не з учнів Цього Чоловіка?» Він відповів: «Ні».
18Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
19А первосвященик запитав Ісуса про учнів і про вчення Його.
20Ісус відповів йому: «Я говорив явно світові; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, куди завжди іудеї збиралися, і таємно не говорив нічого.
21Навіщо питаєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм. Ось вони знають, що Я говорив».
22Коли Він сказав це, один зі слуг, що стояв близько, вдарив Ісуса по щоці, кажучи: «Так Ти відповідаєш первосвященикові?»
23Ісус відповів йому: «Якщо Я сказав зле, доведи, що зле; коли ж добре, чого ж ти б'єш Мене?»
24Тоді Анна відіслав Його зв'язаного до первосвященика Кайяфи.
25А Симон Петро стояв і грівся. І спитали його: «Чи ти не з учнів Його?» Він відрікся і сказав: «Ні!»
26Один з рабів первосвященика, родич тому, котрому Петро відсік вухо, говорить: «Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним?»
27Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
28Від Кайяфи повели Ісуса в Преторію. Був ранок. Вони не увійшли в Преторію, щоб не осквернитись, але щоб могли їсти пасху.
29Пілат вийшов до них і сказав: «У чому ви звинувачуєте цього Чоловіка?»
30Вони сказали у відповідь йому: «Якби Він не був злочинцем, ми б не видали Його тобі».
31Пілат сказав їм: «Візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його». Іудеї відповіли йому: «Нам не дозволено віддавати на смерть нікого».
32Щоб збулося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
33Тоді Пілат знову вийшов в Преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: «Ти Цар Іудейський?»
34Ісус відповів: «Чи від себе ти кажеш, чи інші сказали тобі про Мене?»
35Пілат відповів: «Хіба я Іудей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти зробив?»
36Ісус відповів: «Моє Царство не від світу цього. Коли б Моє Царство було від світу цього, то слуги б Мої подвизалися за Мене, щоб Я не був виданий іудеям, але нині Моє Царство не звідси.
37Пілат сказав Йому: «Отже, Ти Цар?» Ісус відповів: «Ти говориш, що Я Цар; Я на те народився, і для того прийшов в світ, щоб засвідчити про істину. І кожен, хто від істини, слухає голос Мій».
38Пілат спитав Його: «Що є істина?» І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і каже їм: «Я не знаходжу ніякої вини в Нім.
39Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху. Чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?»
40Тоді закричали всі знову, кажучи: «Не Його, а Варавву!» А Варавва був розбійником.