Hebrews 2
1 Тому-то ми повинні бути особливо уважні до того, що чули, щоб часом не відпасти.
2 Бо коли слово, сповіщене ангелами, було непохитне, і всякий злочин і непослух одержували справедливу кару,
3 то як ми уникнемо, якщо ми занедбаємо таке велике спасіння, яке спочатку було проповідуване Господом і було підтверджене нам тими, що Його чули?
4 Бог також засвідчив ознаками, чудесами та різними силами і дарами Духа Святого згідно Своєї волі.
5 Бо не ангелам Він підкорив всесвіт майбутній, про який ми говоримо.
6 Але хтось десь засвідчив, кажучи: «Що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї? Або син людський, що Ти відвідуєш його?
7 Ненадовго Ти принизив його перед ангелами; увінчав його славою і честю і поставив його над ділами рук Твоїх;
8 усе підкорив Ти під ноги його». А коли Він підкорив усе йому, то не залишив нічого непідкореним йому. Та тепер ми ще не бачимо, щоб усе було підкорене Йому.
9 Але ми бачимо Ісуса, Який за і те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, Який ненадовго був принижений перед ангелами, щоб за благодаттю Божою вкусити смерть за кожного.
10 Щоб Той, для Котрого все і від Котрого все, Того, Хто приводить багатьох синів у славу, вождя спасіння їх, зробив досконалим через страждання.
11 Бо Той, Хто освячує, і ті, які освячуються, — всі від Єдиного. З тієї причини Він не соромиться називати їх братами, кажучи:
12 «Сповіщу ім'я Твоє братам Моїм, буду хвалити Тебе перед громадою».
13 І ще: «Я буду покладати надію на Нього!» І ще: «Ось Я і діти, яких дав Мені Бог!»
14 А як діти причетні тіла і крові, то й Він також прийняв теж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має владу смерті, тобто диявола;
15 і визволити тих, котрі страхом смерті все життя трималися в рабстві.
16 Бо не ангелів приймає Він, але приймає сім'я Авраамове.
17 Тому в усьому Він мусив бути подібним до братів, щоб бути милосердним і вірним Первосвящеником перед Богом, для умилостивлення за гріхи людей.
18 Бо як Сам Він перетерпів, бувши спокушеним, то може й спокушуваним допомогти.