Galatians 2
1 Потім, через чотирнадцять років, я пішов знову до Єрусалиму з Варнавою, взявши з собою і Тита.
2 А пішов я за об'явленням і виклав їм, і особисто знатнішим, Євангеліє, яке я проповідую язичникам, щоб взнати чи не даремно я подвизаюся або подвизався.
3 Але навіть і Тит, який був зі мною, бувши гелленом, не був змушений обрізуватися.
4 А перед лжебратами, які до нас прийшли, щоб підглядати свободу нашу, яку ми маємо в Христі Ісусі, щоб підкорити нас,
5 ми ні в чому не піддалися їм і не скорилися, щоб істина благовіствування збереглася у вас.
6 І в знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нічого особливого, бо Бог не дивиться на обличчя людини. І на мене ті знамениті нічого не поклали.
7 але, навпаки: вони побачили, що благовісти серед необрізаних поручено мені, як для обрізаних — Петрові,
8 бо Бог допомагав Петрові в апостольстві між іудеями, і мені сприяв між язичниками.
9 Яків, Кифа та Іоанн, які вважаються стовпами, пізнавши благодать, дану мені, подали мені і Варнаві руку єднання, щоб ми йшли до язичників, а вони — до обрізаних.
10 Тільки щоб ми пам'ятали про бідних, що я й намагався робити ретельно.
11 Коли ж Петро прийшов в Антіохію, то я відкрито виступив проти нього, бо він зазнавав нарікання.
12 Бо перед тим, як прийшли деякі люди від Якова, він їв з язичниками. А коли ті прийшли, то почав таїтися і відокремлюватися, боячись обрізаних.
13 Разом з ним лицемірили й інші іудеї, навіть і Варнава пристав був до їхнього лицемірства.
14 І коли я побачив, що вони діють неправдиво, згідно з правдою Євангелія, то я сказав Кифі при всіх: коли ти, будучи іудеєм, живеш як язичник, а не по-іудейськи, то навіщо ти змушуєш язичників жити по-іудейськи?
15 Ми ж іудеї за природою, а не грішники з язичників.
16 Та знаючи, що людина оправдується не ділами Закону, а тільки вірою в Ісуса Христа, то ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону, бо ділами Закону не оправдується жодна людина.
17 Якщо ж ми, шукаючи виправдання в Христі, самі виявилися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!
18 Бо коли ж я знову відбудовую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.
19 Через Закон я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я був розп'ятий з Христом.
20 І вже не я живу, а Христос живе в мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе за мене.
21 Не відкидаю благодаті Божої, але коли виправдання через Закон, то Христос умер даремно.