1Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, згідно з обітницею життя в Христі Ісусі,
2до Тимофія, улюбленого сина: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого!
3Я дякую Богові, Якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і безперестанку згадую тебе в молитвах моїх, вдень і вночі.
4Пам'ятаючи твої сльози, бажаю побачитися з тобою, щоб сповнитися радістю.
5Пригадую твою нелицемірну віру, яка спершу перебувала в бабусі твоїй Лоїді та в матері твоїй Евнікії, певний, що вона і в тобі.
6З цієї причини нагадую тобі розгрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.
7Бо не дав нам Бог духа страху, а сили, любові і здорового розуму.
8Тож не соромся свідчення Господа нашого Ісуса Христа, ні мене, в'язня Його, але зі мною страждай за Євангеліє, з Божою допомогою,
9Який спас нас і покликав святим покликом, не за ділами нашими, а згідно з волею Своєю і благодаттю, яка дана нам у Христі Ісусі раніш віковічних часів,
10а тепер відкрилася через з'явлення Спасителя нашого Ісуса Христа, Який зруйнував смерть і освітив життя і безсмертність Євангелієм,
11для якого я є поставлений проповідником, апостолом і вчителем.
12З цієї причини я і терплю оце, але не соромлюсь, бо знаю в Кого я повірив, та впевнений, що Він має силу зберегти довірене мною Йому на той день.
13Тримайся зразка здорових слів, які ти чув від мене з вірою і любов'ю, яка в Христі Ісусі.
14Те добре, що доручене тобі, зберігай Духом Святим, Який живе в нас.
15Ти знаєш, що всі в Асії залишили мене, а між ними і Фігел та Гермоген.
16Нехай Господь дасть милість дому Онисифора, бо він часто підкріпляв мене і не соромився кайданів моїх,
17а коли він був в Римі, то старанно шукав мене, аж поки не знайшов.
18Нехай Господь дасть йому знайти милість у Господа в день той. А скільки він послужив мені в Ефесі, ти краще за мене знаєш.