2 Corinthians 10
1 Я, Павло, особисто благаю вас покірністю і лагідністю Христовою, я скромний, коли між вами, а коли відсутній, — сміливий.
2 І прошу, щоб мені і в день приходу мого не вдатися до тієї рішучої сміливості, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми діємо за плоттю.
3 Хоч ми живемо в тілі, але не за тілом воюємо ми.
4 І зброя нашої боротьби не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми
5 і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога; і полонимо всяку думку на послух Христу,
6 і готові покарати всякий непослух, коли здійсниться ваш послух.
7 Чи на особу ви дивитесь? Якщо хтось певний про себе, що він належить Христу, нехай судить сам по собі, що коли він належить Христу, то і ми Христові.
8 Бо коли б я став ще більше хвалитися нашою владою, яку Господь дав нам на зміцнення, а не на руйнування ваше, то не був би у соромі.
9 Та щоб не здавалось, ніби я хочу лякати вас листами.
10 Так як дехто говорить: у посланнях він суворий і сильний, але в особистій присутності слабкий, і мова його незначна.
11 Нехай такий знає, що які ми на словах у листах, такі ми і на ділі особисто.
12 Ми не сміємо порівнювати себе чи рівняти себе з тими, які самі себе хвалять, але вони нерозумно міряють самі себе собою і порівнюють себе з собою.
13 Але ми не будемо хвалитися без міри, а в міру правила, що призначив нам Бог як мірку, щоб досягти і до вас.
14 Бо ми не напружуємо себе як ті, що не досягли до вас, тому що ми досягли і до вас благовістям Христовим.
15 Ми не без міри хвалимося, не чужою працею, але надіємося, що разом із зростанням віри вашої, ми звеличимося за нашим мірилом між вами з достатком,
16 так щоб проповідувати Євангеліє і в країнах, за межами вашими, а не хвалитися готовим на чужому полі.
17 А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі.
18 Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.