1Отож, відклавши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,
2як новонароджені немовлята, прагніть щирого словесного молока, щоб ви зростали від нього на спасіння;
3бо ви пізнали, що Господь добрий.
4Приступаючи до Нього, каменя живого, людьми відкинутого, але вибраного Богом і дорогоцінного,
5і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні Богові через Ісуса Христа.
6Бо сказано в Писанні: «Ось Я кладу на Сіоні камінь вибраний, наріжний, дорогоцінний; і хто вірує в Нього, не осоромиться».
7Отож, Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих — камінь, який відкинули будівничі, але який став каменем наріжним;
8і каменем спотикання та скелею спокуси, і об нього вони спотикаються, не підкорюючись Слову, на що вони й призначені.
9Але ви — вибраний рід, царствене священство, народ святий, люд придбаний на те, щоб звіщати чесноти Того, Хто покликав нас з темряви в дивне Своє світло.
10Колись не народ, а тепер народ Божий; колись непомилувані, а тепер помилувані.
11Улюблені, благаю вас, як пришельців і мандрівників, сторонитися тілесних пожадливостей, які воюють проти душі,
12і проводити доброчесне життя між язичниками, щоб за те, за що вони лихословлять вас, як злочинців, побачивши ваші добрі діла, прославили Бога в день відвідання.
13Отже, будьте покірні всякій людській владі ради Господа: чи то цареві, як верховному володареві,
14чи правителям, як посланим від нього для карання злочинців та на похвалу доброчинцям.
15Бо така воля Божа, щоб ви, роблячи добро, примушували мовчати неуцтво нерозумних людей,—
16як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі.
17Шануйте всіх, любіть братство, бійтеся Бога, поважайте царя.
18Слуги, коріться панам вашим з повною пошаною, не тільки добрим та лагідним, але і суворим.
19Бо те угодно Богові, коли хтось, свідомо, заради Бога, переносить скорботи, страждаючи несправедливо.
20Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б'ють за провини? Але коли ви робите добро і за це терпеливо переносите страждання, то це угодне Богові.
21Бо ви на це і покликані, тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його;
22Він не вчинив гріха, і не було лукавства в устах Його.
23Коли Його злословили, Він не злословив взаємно, страждаючи, не погрожував, а передавав те судді праведному.
24Він Сам возніс гріхи наші тілом Своїм на дерево, щоб ми, вмерши для гріха, жили для праведності; ранами Його ви зцілилися.
25Бо ви були, як вівці блукаючі, а тепер ви повернулись до Пастиря і Охоронця душ ваших.