1 Thessalonians 2
1 Ви самі, брати, знаєте, що наш прихід до вас не був даремним.
2 Але, постраждавши перед тим і зазнавши зневаги, як ви знаєте, в Филипах, ми з Божою поміччю відважились звіщати вам Євангеліє Боже, незважаючи на сильний опір.
3 Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства;
4 але як Бог визнав нас гідними, щоб доручити нам Євангеліє, так ми і говоримо, не догоджаючи людям, а Богові, Який випробовує серця наші.
5 Ми ніколи не вживали підлесливого слова, як ви знаєте, ні наміру користолюбства. Бог свідок!
6 Ми не шукаємо слави від людей, ні від вас, ні від інших.
7 Ми могли б прийти з поважністю, як апостоли Христові, але були тихі серед вас, як годувальниця, яка доглядає дітей своїх.
8 Так і ми, з прихильності до вас, раді передати вам не тільки Євангеліє Боже, але і душі наші, — такими дорогими ви нам стали.
9 Бо ж ви пам'ятаєте, брати, нашу працю і виснаження: ми працювали день і ніч, щоб нікого з вас не обтяжувати, і проповідували вам Євангеліє Боже.
10 Ви свідки та Бог, як свято, праведно і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими.
11 Бо ви ж знаєте, як кожного з вас, як батько дітей своїх,
12 ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство і славу.
13 Тому ми і дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши Слово Боже, від нас почуте, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є, що й діє у вас, віруючих.
14 Бо ви, брати, стали наслідувати церкви Божі, що в Іудеї в Христі Ісусі, бо і ви перетерпіли так само від своїх земляків, як і ті від іудеїв,
15 які вбили Господа Ісуса і пророків Його, і нас переслідують. Вони не догоджають Богові і ставляться ворожо до всіх людей,
16 забороняючи нам проповідувати язичникам, щоб вони спаслися, і тим доповнюють гріхи свої. Нарешті гнів Божий спіткає їх.
17 А ми, брати, розлучившись з вами на короткий час особисто, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше.
18 Тому-то ми хотіли прийти до вас, особливо я, Павло, раз і вдруге, але сатана перешкодив нам.
19 Хто ж наша надія і радість, чи вінець слави? Чи ж не ви перед Господом нашим Ісусом Христом, в день Його приходу?
20 Бо ви слава наша і радість!