1 Corinthians 14
1 Дбайте про любов і прагніть дарів духовних, а особливо про те, щоб пророкувати.
2 А хто говорить незнайомою мовою — говорить не людям, а Богові, бо ніхто його не розуміє, тому що він духом говорить таємне.
3 А хто пророкує, той говорить людям на повчання, підбадьорення і на утіху.
4 Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе, а хто пророкує, той повчає церкву.
5 Бажаю, щоб ви всі говорили мовами, але краще, щоб ви пророкували, бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він і вияснює, так щоб церква навчалася.
6 А тепер, брати, коли я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яка вам користь з того, коли я не виясню вам чи об'явленням, чи знанням, чи пророцтвом, чи повчанням?
7 Бо навіть бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи арфа, коли вони не дають виразні звуки, то як пізнати, що грається на сопілці чи на арфі?
8 І коли сурма дає невиразний звук, то хто буде готуватися до бою?
9 Так і ви, коли промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер.
10 Скільки, наприклад, різних слів у світі, і жодного з них немає без значення.
11 І коли я не розумію значення слів, то я буду для того, хто говорить, чужинцем, а той, хто говорить, чужинцем мені.
12 Так і ви, коли прагнете дарів духовних, то старайтеся збагатитися ними для збудування церкви.
13 Тому, хто говорить незнайомою мовою, молись, щоб умів вияснити.
14 Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч дух мій молиться, але мій розум залишається без плоду.
15 Що ж тоді? Буду молитися духом, і буду також молитися розумом; буду співати духом, і буду співати розумом.
16 Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «Амінь» на подяку твою, якщо вона не розуміє, що ти говориш?
17 Ти добре дякуєш, та інший не повчається.
18 Дякую Богові моєму: я більше від вас усіх говорю мовами,
19 але в церкві хочу краще сказати п'ять слів розумом моїм, щоб і інших навчати, ніж десять тисяч слів незрозумілою мовою.
20 Брати, не будьте дітьми розумом: на зле будьте як діти, а розумом будьте повнолітніми.
21 В Законі написано: «Іншими мовами і іншими устами буду говорити народові цьому, та й тоді вони не послухають Мене», — говорить Господь.
22 Отже, мови знамення не для віруючих, але для невіруючих; проте пророцтво не для невіруючих, а для віруючих.
23 І коли вся церква зійдеться разом, і всі почнуть говорити незнайомими мовами, а ввійдуть недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь?
24 Коли ж усі пророкують, і ввійде якийсь невіруючий чи недосвідчений, то всі його викривають і всі осуджують.
25 І, таким чином, таємниці серця його виявляються; і він упаде ниць, поклониться Богові і скаже: «Істинно з вами Бог!»
26 Що ж тоді, браття? Коли висходитесь, то кожен з вас має псалом, має повчання, має мову, має об'явлення, має вияснення, нехай все це буде на повчання.
27 Коли хтось говорить незнайомою мовою, то говоріть двоє, найбільше троє, і то по черзі, а один нехай тлумачить.
28 Як нема кому вияснювати, то нехай він мовчить у церкві, а нехай говорить собі і Богові.
29 І пророки нехай говорять по двоє чи по троє, а інші нехай розмірковують.
30 Коли ж відкриття буде іншому з тих, що сидять, то нехай перший замовкне.
31 Всі ви можете пророкувати один за одним, щоб усі навчалися і тішилися.
32 І духи пророчі покірні пророкам,
33 тому що Бог не є Богом безладу, а миру. Так буває по всіх церквах у святих.
34 Нехай ваші жінки мовчать у церквах, бо їм не дозволено говорити, але бути в покорі, як каже Закон.
35 А коли вони хочуть чогось навчатися, то нехай питають своїх чоловіків вдома, бо непристойно жінкам говорити в церкві.
36 Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?
37 Коли хтось вважає себе за пророка чи за духовного, нехай він визнає, що те, що я пишу вам, є заповідь Господня.
38 Коли ж хтось не розуміє, — нехай не розуміє.
39 Отож, брати, дбайте про те, щоб пророкувати, але і не забороняйте говорити і мовами.
40 Тільки все повинно бути благопристойно і чинно.