1Брати мої, хай не багато хто стає вчителями, знаючи, що приймемо більший засуд.
2Бо всі багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, це досконалий чоловік здатний приборкати і все тіло.
3Ось і коням вкладаємо вуздечки в рот, щоб нам корилися, і керуємо всім їхнім тілом.
4Ось і кораблі, хоч які великі та гнані бурхливими вітрами, повертаються малим стерном, куди [лиш] хоче стерновий.
5Так само і язик: хоч і малий член, а дуже хвалиться. Ось який малий вогонь, а спалює великий ліс.
6І язик - це вогонь: світ неправди. Язик [так] поставлений між нашими членами, що занечищує все тіло і підпалює круг буття, а самого палить геєнна.
7Бо всякий рід звірів і птахів, гадів і риб приборкується і є приборканий людською природою,
8а язика ніхто з людей не може приборкати; він - зло нескінченне, повний смертоносної отрути.
9Ним благословляємо Господа й Батька і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою.
10З тих самих вуст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб це було так.
11Хіба з одного джерела виходить вода солодка й гірка?
12Чи може, брати мої, смоковниця родити оливки або виноградна лоза - смокву? Ані солонець не може давати солодкої води.
13Хто премудрий і досвідчений між вами? Хай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго життя.
14Коли ж маєте гірку заздрість і сварливість у ваших серцях, не хваліться і не кажіть брехні на правду.
15Це не премудрість, що сходить згори, але земна, душевна, бісівська.
16Бо де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло.
17А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, поблажлива, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава.
18А плід праведности сіється в мирі творцями миру.