1І Господь відвідав Сарру, так як сказав, і зробив Господь Саррі, так як сказав,
2і зачавши, Сарра породила Авраамові сина у старості в часі, так як сказав йому Господь.
3І назвав Авраам імя свого сина, що йому народився, якого породила йому Сарра, Ісааком.
4Обрізав же Авраам Ісаака осьмого дня, так як заповів йому Бог.
5Авраам же був столітним коли йому народився його син Ісаак.
6Сказала ж Сарра: Радість зробив мені Господь, бо хто лиш почує, співрадітиме зі мною.
7І сказала: Хто звістить Авраамові, що Сарра грудьми годує дитину. Бо я породила сина в моїй старості.
8І виросла дитина і була відлучена, і зробив Авраам велике прийняття, в день коли був відлучений його син Ісаак.
9Побачивши ж Сарра сина Агари єгиптянки, який народився Авраамові, як він грався з Ісааком її сином,
10і сказала Авраамові: Викинь цю рабиню і її сина; бо не унаслідить син цієї рабині з моїм сином Ісааком.
11Дуже жорстоким же зявилося слово перед Авраамом, задля його сина.
12Сказав же Бог Авраамові: Хай мова про дитину і про рабиню не буде жорстокою перед тобою. Все, що лиш тобі скаже Сарра, послухай її голосу, бо в Ісааку назветься тобі насіння.
13І сина ж рабині, у нарід великий зроблю його, бо він твоє насіння.
14Встав же Авраам вранці і взяв хліби і міх води і дав Агарі, і поклав на рамена і дитину, і відіслав її. Відійшовши ж блукала в пустині коло джерела клятви.
15Нестало ж води в міху, і вкинула дитину під одним деревом елії.
16Пішовши ж, сиділа напроти нього здалека, як на постріл лука. Бо сказала: Щоб не побачила я смерть моєї дитини. І сіла напроти нього. Закричала ж дитина, заплакала.
17Вислухав же Бог голос дитини з місця, де була, і закликав божий ангел до Агари з неба і сказав їй: Що є, Агар? Не бійся. Бо почув Бог голос твоєї дитини з місця, де є.
18Встань, візьми дитину і держи її твоєю рукою. Бо зроблю його великим народом.
19І відкрив Бог її очі, і побачила криницю живої води. І пішла та наповнила міх водою і дала пити дитині.
20І був Бог з дитям, і виріс. І поселився в пустині. Став же стрілцем.
21І поселився в пустині Фаран, і взяла йому матір жінку з єгипетської землі.
22Сталося ж в тім часі і сказав Авімелех і Охозат його друг і Фікол воєвода його сили до Авраама, кажучи: Бог з тобою в усьому, що лиш чиниш.
23Тепер, отже, кленися мені Богом не вчинити зла мені, ані моєму насінню, ані моєму імени, але за справедливістю, яку вчинив я з тобою, вчиниш зі мною і землі, на якій ти в ній поселився.
24І сказав Авраам: Я кленуся.
25І оскаржив Авраам Авімелеха за криницю води, яку відібрали слуги Авімелеха.
26І сказав йому Авімелех: Не знав я, хто зробив це діло, ані ти мені не сповістив, ані я не почув, хіба лиш сьогодні.
27І взяв Авраам овець і телят і дав Авімелехові, і склали оба завіт.
28І поставив Авраам сім ягниць овечих окремо.
29І сказав Авімелех Авраамові: Що є цих сім ягниць овечих, яких поставив ти осібно?
30І сказав Авраам що: Сімох цих ягниць візьмеш від мене, щоб були мені на свідчення, що я викопав цю криницю.
31Задля цього назвав імя того місця: Криниця клятви, бо там клялися оба.
32І склали завіт при криниці клятви. Встав же Авімелех і Охозат його друг і Фікол воєвода його сил, і повернулися до филістимської землі.
33І посіяв Авраам ниву при криниці клятви, і прикликав там імя Господа Бога вічного.
34Прожив же Авраам у филістимській землі численні дні.