2 Corinthians 1
1 Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій, - до Божої церкви в Коринті з усіма святими в цілій Ахаї:
2 ласка вам і мир від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа!
3 Благословенний Бог і Батько нашого Господа Ісуса Христа, Батько милосердя і Бог усякої втіхи,
4 що втішає нас у всіх наших скорботах, щоб і ми могли втішити тих, що перебувають у всяких скорботах, утіхою, якою самі втішаємося від Бога.
5 Оскільки в нас множаться Христові страждання, то через Христа множиться і наша втіха.
6 Якщо терпимо, то це за вашу втіху й спасіння; коли втішаємося, то це на вашу втіху [й спасіння], що дає вам силу терпляче переносити ті терпіння, що й ми переносимо.
7 І наше сподівання щодо вас певне, бо знаємо, що ви наші спільники як у терпіннях, так і в утісі.
8 Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наш смуток, що стався [нам] у Азії, бо понад міру, понад нашу силу були ми пригнічені, так що й не надіялися вже жити.
9 Але самі в собі мали ми присуд смерти, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, який воскрешає мертвих;
10 який і визволив нас від такої великої смерти - і визволить; на якого надіємося, що і ще визволятиме, -
11 при помочі вашої молитви за нас, - щоб за дар, який виявлений до нас через багатьох, багато хто дякував за нас.
12 Наша похвала є такою: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, - зокрема ж у вас, - у простоті та Божій чистоті; не в тілесній мудрості, але в Божій ласці.
13 І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте, - маю надію, що цілком зрозумієте;
14 частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас - у день Господа нашого Ісуса.
15 З цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб удруге ви мали благодать;
16 від вас попрямувати до Македонії, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.
17 Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли що задумую, то тілесно задумую, і чи виходить у мене то так-так, і ні-ні?
18 Але вірний Бог, що слово наше до вас не було так, і ні.
19 Божий син, Ісус Христос, якого між вами проповідували я, Силуан і Тимофій, не був так і ні, - у ньому було так!
20 Бо всі Божі обітниці в ньому - так і в ньому амінь на славу Богові через нас.
21 Той, хто зміцнює нас з вами в Христі і хто помазав нас, - це Бог.
22 Він дав нам печать, дав запоруку Духа в наших серцях.
23 Я кличу Бога як свідка на мою душу, що, жаліючи вас, я не прийшов до Коринту, раніше.
24 Не тому, що хочемо влади над вашою вірою, але тільки як співпрацівники у вашій радості: адже ж вірою ви стоїте!