1 Thessalonians 2
1 Самі ж бо знаєте, брати, про наш прихід до вас, що не був марний,
2 та хоч ми раніше натерпілися і були зневажені, як знаєте, в Филипах, наважилися ми в нашому Бозі говорити до вас Божу Євангелію з великим змаганням.
3 Бо наш заклик не з омани, ані з нечистоти, ані від лукавства.
4 Але, як Бог знайшов нас гідними благовістити, ми так говоримо, не наче людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.
5 Бо ніколи в нас не було слова омани, як знаєте, ані користи, - Бог свідок.
6 Не шукали ми слави від людей, ані від вас, ані від інших,
7 хоч могли бути тягарем як Христові апостоли. Але ми були тихі посеред вас, мов та годувальниця, що доглядає своїх дітей.
8 Так само бувши ласкавими до вас, хотіли ми передати вам не тільки Божу добру вістку, але й душі свої, бо ви стали нам улюблені.
9 Згадайте бо, брати, нашу працю і змагання; ніч і день ми працювали, щоб не обтяжити когось із вас, і проповідували вам Божу добру вістку.
10 Ви та Бог свідки, що преподобними й праведними та непорочними були ми для вас, що вірите.
11 Бо ж ви знаєте, - як кожного з вас, як батько своїх дітей;
12 благали ми вас і вмовляли, і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, який покликав вас у своє Царство та в славу.
13 Тому ми й дякуємо Богові безупинно за те, що, одержавши від нас почуте слово Боже, ви прийняли не як людське слово, але, як і справді, - Боже слово, яке й діє в вас, що вірите.
14 Бо ви, брати, стали наслідувати Божі церкви, що є в Юдеї в Христі Ісусі, тому що те саме і ви потерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,
15 які вбили і Господа Ісуса, і [його] пророків, і нас переслідували, і Богові не догодили, і супротивні всім людям,
16 забороняючи нам говорити поганам, щоб спаслися, - і тим самим вони завжди доповнюють свої гріхи. Зрештою, надійшов же на них гнів.
17 А ми, брати, були відлучені від вас на короткий час обличчям, а не серцем; з дуже великим бажанням намагалися побачити ваше обличчя!
18 Тому хотіли ми прийти до вас, я, Павло, і один раз і двічі, але перешкодив нам сатана.
19 Бо хто є нашою надією, чи радістю, чи вінцем похвали, якщо не ви перед нашим Господом Ісусом під час його приходу?
20 Бо ви наша слава та радість.