1А був у Ноеми родич, з чоловічого боку, на ім'я Вооз, із роду Елімелеха, чоловік значний та заможний.
2Раз якось Рута, моавитянка, сказала до Ноеми: “Пусти мене на поле збирати колоски слідом за тим, у кого запобіжу ласки.” А та до неї: “Іди, моя доню!”
3От і пішла вона й, прийшовши на поле, запопалася збирати колоски позад женців. І трапилось так, що їй пощастило на ту частку поля, яка належала до Вооза, з роду Елімелеха.
4Якраз тоді сам Вооз вийшов із Вифлеєму й привітав женців: “Господь з вами!” Ті йому відказали: “Нехай Господь благословить тебе!”
5І спитав Вооз наймита, що доглядав за женцями: “Чия це молодиця?”
6А наймит, що доглядав женців: “Це молодиця моавитянка, що прийшла з Ноемою, з Моав-краю.
7Вона попросила: Дозвольте мені, з ласки вашої, збирати колоски поміж снопами позад женців! Прийшла вона та й усе на ногах тут від самого ранку й досі.”
8Сказав Вооз до Рути: “Слухай, лишень, небого! Не ходи збирати на інше поле й не переходь звідси; зостанься тутечки з моїми дівчатами.
9Дивись, де вони жнуть, та й ходи за ними. Я звелів моїм наймитам, щоб тебе не чіпали. А як захочеш пити, то підеш до глеків та й нап'єшся, що зачерпнуть наймити.”
10Упала вона ниць, поклонилась до землі й промовила до нього: “Чим я запобігла ласки в тебе, що зглянувся єси надо мною, хоч я й чужоземка?”
11А Вооз: “Мені повідано про все, що ти зробила для твоєї свекрухи після смерти твого чоловіка: як ти покинула твого батька й твою матір і твою батьківщину, і прийшла до народу, якого раніш не знала.
12Нехай Господь тобі відплатить за твій учинок! І нехай буде тобі нагорода повна від Господа, Бога Ізраїля, під захист крил якого ти прибула.”
13Вона ж сказала: “Коли б я могла знайти ласку в тебе, мій пане! Бо ти мене потішив і промовив до серця твоєї рабині, хоч я й не варта ні однієї з твоїх слугинь.”
14А як був час обідати, Вооз сказав їй: “Іди лишень сюди й їж хліб і вмочай шматок в оцет.” І сіла вона коло женців, і він подав їй праженого зерна; і вона їла й наїлась досита, ще й зосталось.
15А як устала, щоб далі збирати, Вооз дав своїм наймитам наказ: “Нехай збирає колосся й поміж снопами; не зобиджайте її;
16ба навіть і самі висмикуйте їй колосся із снопів та зоставляйте їй, нехай збирає, і не лайте її.”
17Так збирала вона на полі до вечора, а коли змолотила зібране, то вийшла трохи не ціла ефа ячменю.
18Забравши те з собою, пішла вона до міста й показала свекрусі призбиране. Потім вийняла й дала їй те, що в неї зосталось, як сама наїлась була досита.
19Свекруха спитала її: “Де ти збирала сьогодні, де працювала? Нехай буде благословенний той, що зглянувсь над тобою!” Вона сказала своїй свекрусі, в кого працювала, і додала: “Той чоловік, у якого я сьогодні працювала, на ім'я Вооз.”
20Сказала Ноема своїй невістці: “Благословен він Господом, що не відказує своєї милости ні живим, ні мертвим!” Далі додала: “Цей чоловік нам близький родич, він один з наших однорідних.”
21Рута ж, моавитянка, мовила: “Він навіть сказав мені: Тримайся моїх слуг аж до самого кінця жнив у мене.”
22Тож Ноема сказала своїй невістці Руті: “Добре, моя доню, коли справді ходитимеш з його наймичками, а на інших полях нехай тебе ніхто не стрічає.”
23Тим то вона, збираючи колосся, завжди трималась наймичок Вооза, аж поки не минули ячмінні та пшеничні жнива. А тоді повернулась до своєї свекрухи.