1Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.
2Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.
3Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;
4вони - ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;
5їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім - Бог, благословенний повіки. Амінь.
6Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля - ізраїльтяни;
7і не тому, що нащадки Авраама - всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,
8тобто, не тілесні діти - то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.
9Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»
10Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;
11коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, - щоб постанова Божа була за вибором,
12не від діл, але від того, який кличе, - їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»
13Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»
14Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!
15Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»
16Отже це - не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.
17Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я.»
18Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.
19Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»
20А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»
21Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,
23щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,
24-на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, -
25як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу - улюбленою.
26І на тім місці, де було їм сказано: «Ви - не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»
27Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,
28Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.
29І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»
30Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;
31Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.
32Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,
33як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»