1Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.
2Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?
3«Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.»
4І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.»
5Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю.
6Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю.
7Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи,
8як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.»
9А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату.
10Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.»
11Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість.
12А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх?
13Я ж кажу вам, погани, - оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, -
14надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти.
15Бо коли їхнє відкинення - примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих?
16І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя.
17Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку,
18то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе.
19Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.»
20Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся!
21Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити.
22Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий.
23Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.
24Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?
25Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни - щоб не були самі в собі велемудрі, - що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою;
26і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність.
27Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.»
28З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків,
29бо дари Божі і покликання незмінні.
30Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
31так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя.
32Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати.
33О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!
34Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником?
35Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане?
36Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь.