1Провідникові хору. На мелодію «Не руйнуй!» Давида. Міхтам.
2Чи ви по правді творите суд вельможі? Чи справедливо судите, о сини людські?
3Таж ви у серці творите несправедливість ви на землі напоготовлюете насильства рук ваших.
4Збилися з дороги нечестиві вже від материнського лона, від утроби неньки пішли неправдомовні манівцями.
5Отрута у них, немов отрута змія, неначе гаспида глухого, що затуляє вуха,
6щоб голосу не чути заклиначів, чарівника - знавця чарів.
7Розторощи, о Боже, їхні зуби у них у пельці; ікли левенят, Господи, вирви.
8Хай щезнуть, мов вода розлита; як пускають стріли, хай тупими стануть.
9Хай зникнуть, мов слимак, що зслизає; як викидень жінки, що не бачив сонця.
10Раніш ніж забуяють, як ті будяки і глоди, хай їх - зелених чи сухих - розмете буря.
11Зрадіє праведник, коли побачить відплату, скупає свої ноги в крові беззаконних
12І скажуть люди: «Справді для праведника є нагорода, справді є Бог, що на землі судить.»