1Псалом. Асафа. Бог Господь прорік, покликав землю від сходу сонця до його заходу.
2З Сіону, досконалої краси, з'явився Бог у сяйві;
3прийшов наш Бог і не буде мовчати Вогонь перед ним пожирає, навкруги ж нього бушує сильно буря.
4Він кличе згори небо й землю на суд народу свого:
5«Зберіть мені моїх побожних, які над жертвою союз зо мною учинили.»
6І небеса звістять його справедливість, бо сам Бог - дійсний суддя.
7«Слухай, народе мій, я буду говорити; Ізраїлю, я свідчитиму проти тебе: Я Бог, твій Бог.
8Я не за жертви твої буду тобі докоряти. бо всепалення твої передо мною завжди.
9Не прийму я теляти з дому твого, ані козлів із твоєї кошари,
10моя бо вся звірина у лісі, і тисячі тварин на моїх горах.
11Я знаю все небесне птаство, і що метушиться в полі, мені відоме.
12Як зголоднію, не скажу тобі того; бо мій усесвіт і те, що його сповнює.
13Чи ж то я їстиму биків м'ясо, чи кров козячу буду пити?
14Жертвуй Богові хвалу і віддай Всевишньому твої обіти.
15І клич до мене за лихої години, я визволю тебе, і ти мене прославиш!»
16До грішника ж Бог каже: «І чого бо ти говориш про мої закони і союз мій у тебе з уст не сходить, -
17ти, що науку ненавидиш і слова мої геть кинув позад себе?
18Як бачив злодія, то приятелював із ним з перелюбцями водився.
19Губами твоїми пускався на лихе, а язик твій кує підступ.
20Сідав і говорив на брата свого, на сина матері своєї пускав неславу.
21Таке ти коїш, а я б мав мовчати? Гадаєш, що я такий, як ти? Я докорю тобі, появлю це тобі перед очі.
22Збагніть це добре, ви, що забули Бога, щоб я не вхопив, так що нікому й було б рятувати.
23Хто жертвує хвалу, той мене прославляє; і хто по правді ходить, тому явлю я спасіння Боже.»