1Провідникові хору. Синів Кораха. Маскіл.
2Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх.
3Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив.
4Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав.
5Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги.
6Тобою ми відбили наших супостатів, ім'ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали.
7Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій;
8але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших.
9Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім'я ми завжди прославляли.
10Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами.
11Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували.
12Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв.
13Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши.
14Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас.
15Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою.
16Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває
17від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата.
18Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму,
19і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші,
20коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.
21Коли б ми забули ім'я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,
22то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця.
23Тажчерез тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.
24Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!
25ому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?
26Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.
27Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.