1Провідникові хору. Псалом. Давида. Ти мене випробував, Господи, і знаєш.
2Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.
3Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги.
4Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш.
5Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку.
6Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!
7Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого?
8Зійшов би я на небо - ти там єси, ліг би я у Шеолі - і там ти.
9Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, -
10і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.
11Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», -
12та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!
13Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.
14Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре.
15Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко.
16Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було.
17Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила!
18Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою.
19Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні,
20що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе!
21Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе?
22Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.
23Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми!
24І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.