1Молитва нужденного, що, прибитий горем, виливає свою скаргу перед Богом.
2Господи, почуй мою молитву; моє благання нехай до тебе ввійде
3Не ховай обличчя твого від мене у день моєї скрути. Прихили до мене твоє вухо, коли до тебе взиваю, вислухай мене скоро.
4Бо дні мої, як дим, щезають, і мої кості, як жар, тліють.
5Прибите, мов трава, в'яне моє серце, я забуваю їсти хліб мій.
6Від сильного мого стогнання прилипли мої кості до моєї шкіри.
7Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов той пугач у руїнах.
8Не сплю я й стогну, немов самітна пташка на покрівлі.
9Вороги мої ввесь час мене ображають; ті, що лютують проти мене, кленуться мною.
10Бо я, неначе хліб, їм попіл і напиток мій із сльозами я змішую, -
11через твій гнів і твоє обурення, бо ти мене підняв і кинув.
12Дні мої, неначе тінь, що простягнулась, і сам я, неначе трава, в'яну.
13Ти ж, Господи, сидиш повіки на престолі, й ім'я твоє по всі роди.
14Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо час над ним уже змилосердитись, бо прийшла година.
15Слуги твої люблять його каміння, їм милий його порох.
16Народи будуть імени Господнього боятись, і всі царі землі - твоєї слави.
17Коли Господь Сіон відбудує, явиться в своїй славі,
18зглянеться він над молитвою нужденних, молитвою їхньою не погордує.
19Хай це запишеться для будучого роду, і народ, що буде створений, хвалитиме Господа. Бо він з висоти своєї святині подивився, Господь із небес на землю глянув,
20щоб почути стогін бранця, щоб визволити призначених на смерть;
21щоб звіщали ім'я Господа в Сіоні і хвалили його в Єрусалимі,
22коли разом зберуться народи і царства служити Господеві.
23Він виснажив у дорозі мою силу, укоротив дні мої.
24Я кажу: Боже мій, не забирай мене у половині віку мого: літа твої по всі роди!
25Спервовіку світу ти заснував землю і небеса - діло рук твоїх.
26Вони загинуть, ти ж будеш стояти; все постаріється, немов одежа. Наче вбрання, ти їх міняєш, і вони пройдуть.
27Ти ж усе той самий, і літам твоїм кінця немає.
28Сини слуг твоїх будуть жити, і їхнє потомство утривалиться перед тобою.