1Коли сядеш їсти з вельможею, | добре вважай на те, хто перед тобою,
2і поклади собі ножа на горло, | коли ти надто ласий.
3На ласощі його не надься: | то оманлива страва.
4В багатство не силкуйся вбиватись; | покинь думати про нього.
5Подивишся на нього, а його вже немає, | бо воно майструє собі крила, мов орел, який лине в небо.
6Не їж хліба із скнарою, | на його ласощі не надься,
7бо він буде мов той, хто рахує в своїм серці: | “їж, пий!” - він тобі скаже, | та його серце не з тобою.
8Шматок, що з'їв, ти повернеш, | і слова твої солодкі втратиш.
9Не говори до вух дурному, | бо він зневажить мудрість слів твоїх.
10Не пересувай межі древньої, | і не вдирайся в поля сирітські,
11бо їх заступник сильний; | він захистить їхнє діло супроти тебе.
12Прихили твоє серце до навчання, | і твої вуха до слів науки.
13Не щади для хлопця картання: | не умре бо, як битимеш його різкою.
14Ти битимеш його різкою | - і врятуєш його душу від Шеолу.
15Мій сину! Як серце твоє мудре, | то й моє серце теж буде радіти,
16і моє нутро буде веселитись, | коли уста твої казатимуть праві речі.
17Нехай твоє серце грішникам не заздрить, | але будь у Господнім страсі повсякденно,
18бо будучина існує напевне, | і твоя надія не буде марна.
19Слухай, сину мій, і будь мудрий, | справляй серце твоє на путь (праву).
20Не бувай з тими, що впиваються вином, | ані між тими, що обжираються м'ясом,
21бо п'яниці й ненажери зубожіють, | а довге спання їх вбирає у лахи.
22Слухай батька, що породив тебе; | не зневажай матері, коли вона старенька.
23Придбай правду й не продавай її, | - мудрість, навчання й розум.
24Праведного батько веселитиметься вельми, | і хто мудрого породив, буде ним радіти.
25Нехай радіють батько твій і мати; | нехай веселиться та, що тебе породила.
26Дай мені, сину, твоє серце, | і твої очі нехай доріг моїх пильнують,
27бо блудниця - то глибока яма, | вузька криниця - чужинка.
28Неначе харцизяка, вона засідає | і між людьми зрадників множить.
29У кого: “Ой” - у кого: “Ой, леле”? | У кого сварка, у кого скарги? | У кого рани без причини? | У кого очі червоні?
30У тих, що при вині засиджуються довго; | у тих, що ходять смакувати вино пахуче.
31Не приглядайся до вина, яке воно червоне, | як гарно світиться у кубку, | як лагідненько ллється.
32Потім воно вкусить, як гадина, | утне, немов зміюка.
33Тобі ввижатимуться дивні речі, | серце твоє буде дурниці говорити;
34і будеш немов той, що дрімає серед моря, | або як той, що вгорі лежить на щоглі.
35“Били мене, та мене не боліло, | товкли мене, та не знав я нічого. | Коли ж я прокинусь? | Я буду знов того шукати!”