1Ось на горах ноги посла доброї новини, що мир оповіщає! Святкуй, о Юдо, твої свята, виконуй твої обітниці, бо Беліял не буде через тебе більше проходити, - він згинув цілковито.
2Бо Господь велич Якова відновить, як велич Ізраїля; пустошники бо їх спустошили, знівечили їхнє віття виноградне.Пустошник вирушає на тебе. Стань на валу на варті, стережи шлях, підпережи стан свій, збери докупи всю твою потугу.
3Щити витязів його червоні, вояки в кармазині, а колісниці у вогненному блиску криці, коли готуються до бою; хвилюються кипарисові списи.
4По вулицях летять шалено колісниці, наввипередки котяться через майдани; на вигляд вони, неначе смолоскипи, неначе блискавки, біжать по всіх усюдах.
5Він згадує своїх витязів, що спотикаються, бігши, кидаються під мури, і захист уже готовий.
6Брами рік відкрито, палац зо страху вмліває.
7Виводять царицю і ведуть у неволю, її слугині стогнуть жалібно, немов голубки, і б'ють себе в груди.
8Ніневія, немов став, з якого води утікають. «Стійте бо, стійте!» Але ніхто й не озирнеться!
9«Грабуйте золото, грабуйте срібло!» Ліку нема запасам, сила всілякого дорогоцінного посуду.
10Спустошена, порожня, в руїнах! Аж серце мліє, трусяться коліна; у кожного біль у крижах, обличчя в усіх поблідли.
11Де леговище левів, що в ньому левенята зростали, що в ньому походжали лев, левиця та левеня, і ніхто не полохав їх?
12Лев рвав для своїх левенят кусні, душив для своїх левиць; він наповнював здобиччю свої сховки, й свої ж барлоги лупом.
13«Оце я проти тебе, - слово Господа сил, - я пущу димом твої колісниці, меч пожере левенят твоїх. Я зітру з землі твою здобич, і голосу твоїх послів не буде більше чути.»