Mark 10— HOM

¹Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.

²Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: "Чи можна чоловікові відпустити жінку?"

³А він у відповідь сказав їм: "Що заповів вам Мойсей?"

⁴Вони сказали: "Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити."

⁵"То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис.

⁶А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою.

⁷Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї,

⁸й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло.

⁹Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає."

¹⁰Удома ж учні знов його про те запитали.

¹¹А він сказав їм: "Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.

¹²І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить."

¹³І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм.

¹⁴Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: "Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже.

¹⁵Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього."

¹⁶І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.

¹⁷Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: "Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?"

¹⁸"Чого називаєш мене благим?" - сказав Ісус до нього. - "Ніхто не благий, окрім одного Бога.

¹⁹Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір."

²⁰Він же у відповідь мовив до нього: "Учителю, я вже те дотримував змалку."

²¹Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: "Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною."

²²Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, - мав бо великі багатства.

²³Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: "Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!"

²⁴Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: "Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже!

²⁵Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже."

²⁶Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: "Хто ж тоді може спастися?"

²⁷Ісус же, поглянувши на них, мовить: "У людей це неможливо, - але не в Бога; у Бога бо все можливо."

²⁸І заговорив до нього Петро: "Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою."

²⁹Ісус озвавсь і каже: "Істинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, - ради мене та ради Євангелії, -

³⁰не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, - домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, - і в майбутньому віці життя вічне.

³¹І багато з перших стануть останніми, а останні -першими."

³²Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним:

³³"Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам;

³⁴і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб'ють, він же по трьох днях воскресне."

³⁵Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: "Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим."

³⁶Він же їм відповів: "Що хочете, щоб я зробив вам?"

³⁷"Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі."

³⁸Ісус же сказав їм: "Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п'ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?"

³⁹Ті йому відповіли: "Можемо." Ісус сказав їм: "Чашу, яку я п'ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь.

⁴⁰Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, - не моя річ вам дати, а кому приготовано."

⁴¹Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана.

⁴²Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: "Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх.

⁴³Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою,

⁴⁴і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх.

⁴⁵Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох."

⁴⁶І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги.

⁴⁷Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: "Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!"

⁴⁸Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: "Сину Давидів, змилуйся надо мною!"

⁴⁹Ісус же спинивсь і каже: "Прикличте його!" Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: "Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе."

⁵⁰Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса.

⁵¹Ісус, до нього звернувшись, каже: "Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?" А сліпий йому: "Учителю мій, - щоб я бачив!"

⁵²Сказав Ісус до нього: "Іди, віра твоя спасла тебе." І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.