1Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера,
2побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті.
3Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити.
4Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.”
5Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.”
6Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися.
7Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.
8Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.”
9Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали;
10також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.”
11І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
12І от, як він був в однім з міст, з'явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: “Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.”
13Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже: “Хочу, очисться!” І вмить покинула його проказа.
14І наказав йому: “Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.”
15Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг.
16Та він відходив у місця самітні й молився.
17Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти.
18Аж; ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед ним покласти.
19І, не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп'яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса.
20Бачивши їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!”
21А книжники та фарисеї почали міркувати: “Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?”
22А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: “Чому так думаєте в серцях ваших?
23Що легше, сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, - чи сказати: Встань і ходи?
24Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, - мовив розслабленому: “Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому.”
25І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога.
26А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі.”
27Після цього він вийшов, побачив митника, Леві на ім'я, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Ходи за мною!”
28І той, кинувши все, встав і пішов за ним.
29Потім Леві справив для нього бенкет великий у своїй хаті; була ж там з ними за столом велика сила митарів та інших.
30Фарисеї та їхні книжники нарікали і, звертаючись до його учнів, говорили: “Чого ви з митарями й грішниками їсте й п'єте?”
31Ісус у відповідь сказав їм: “Не ті, що при добрім здоров'ї, потребують лікаря, лише - хворі.
32Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних.”
33А вони йому сказали: “Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, а твої їдять та п'ють!”
34Ісус же до них промовив: “Чи ж; можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними?
35Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні.”
36Він їм сказав також цю притчу: “Ніхто не відриває латки від нової одежини й не пришиває її до старої, а то порве й нову, і латка від нової не підійде до старої.
37Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, й само вино розіллється, і бурдюки пропадуть.
38Але треба вливати молоде вино до нових бурдюків.
39І ніхто, що п'є старе вино, нового не захоче, бо каже: Старе ліпше.”