1Згадай, о Господи, що сталося з нами! Глянь, подивись на наругу нашу!
2Спадщина наша припала зайдам, доми наші - чужинцям.
3Ми сироти без батька, і, а наші матері немов удовиці.
4Воду нашу за гроші п'ємо, дрова наші набуваємо за плату.
5Ярмо в нас на шиї, нами поганяють; працюємо, нема нам відпочинку.
6Ми до Єгипту простягаєм руку та до Ашшуру, щоб насититись хлібом.
7Батьки наші згрішили, та їх нема вже, а ми несемо кару за їхні беззаконства.
8Раби над нами вередують, і нікому нас визволити з їхніх рук.
9Ціною нашого життя здобуваємо хліб свій, наражені мечеві пустині.
10Шкіра на нас, як піч, гаряча від пекучої голоднечі.
11Жінок знечещено в Сіоні, дівчат - у містах юдейських.
12Повішено князів їхніми руками, обличчя старших не поважано.
13Хлопці носили жорна, а діти спотикались під дровами.
14Старші в воротях уже більш не сідають, хлопці вже більш не бавляться.
15Погасла радість у нашім серці, танки наші на жалобу змінились.
16Вінець упав з голови в нас. Ой, горе нам, бо ми згрішили!
17От чому серце ниє у нас, ось чому в очах у нас потемніло.
18Бо гора Сіон опустіла, лисиці бродять по ній!
19Ти ж, Господи, повіки перебуваєш; престол твій з роду й до роду.
20Чому ти нас назавжди забуваєш і нас так надовго покидаєш?
21Наверни нас, Господи, до себе, і ми повернемось: обнови наші дні, як було колись.
22Невже ти зовсім нас відкинув, на нас без міри прогнівався?