1Озвавсь Господь із бурі до Іова і мовив:
2«Хто то такий затемнює мої задуми | нерозважливими словами?
3Підпережи, як мужеві годиться, твої крижі: | бо я питатиму тебе -спробуй мене навчати!
4Де був єси, як я закладав землю? | Скажи, як маєш розум.
5Хто визначив їй міру, - може знаєш, | або хто простягнув лінію над нею?
6На чім підвалини її оперто, | або хто поклав її наріжний камінь
7під радісні співи ранніх зір, | під оклики веселі всіх синів Божих?
8Хто зачинив ворітьми море, коли воно, ринувши, виходило з материнського лона?
9Коли я зробив для нього одіж-хмару | і пелену для нього - густу мряку?
10Границю я йому призначив, | поклав засуви й ворота
11й мовив: Ось покіль дійдеш, далі не перейдеш! | Ось тут розіб'ються твої надимані хвилі!
12Чи на віку твоєму ти повелів колинебудь ранкові, | вказав зорі належне місце,
13щоб вона ухопила за краї землю | і щоб безбожників струсила з неї?
14Вона міняє вид свій, мов глина для печатки, | стає барвистою, немов одежа.
15І в грішників відібрано їхнє світло, | і ломиться піднесена рука.
16Чи ти зійшов колись до джерел моря? | Походжав дном безодні?
17Чи відкрилися тобі ворота смерти? | Чи бачив єси брами смертельної тіні?
18Чи обійняв оком світ широкий? | Скажи, коли усе те знаєш!
19Де та дорога - до світла оселі, | і темрява, - де її місце,
20щоб привести їх до їхнього житла, | направити їх до їхнього дому?
21Ти знаєш, бо ж ти вже тоді народився, | і число днів твоїх велике.
22Доходив ти колись до сховищ снігу? | Чи, може, бачив склади граду,
23що я тримаю на час-пору смутку, | на день війни та битви?
24Де та дорога, що нею світло ділиться | і шириться по землі східній вітер?
25Хто зливі канали риє, | дорогу гуркотові грому,
26щоб дощ послати на безлюдну землю, | пустиню, де нема нікого?
27Щоб напоїти пустизну та пустелю, | щоб виростити в степу тирсу?
28Чи має дощ батька? | Хто родить роси краплі?
29З чийого лона лід виходить? | І іній з небес, - хто його породжує?
30Мов камінь, тверднуть води, | обличчя безодні замерзає.
31Чи міг би ти зв'язати вузли Квочки? | Чи Косаря мотуззя розв'язати?
32Чи вивести у свій час ранню зорю, | Віз із його дітьми повести?
33Чи знаєш ти небес закони? | Чи можеш їхній порядок на землі встановити?
34Можеш зняти голос твій до хмари, | щоб рясний дощ спустивсь на тебе?
35Чи можеш розсилати блискавиці, щоб вони пішли | й тобі сказали: Ось ми!
36Хто вклав в ібіса мудрість? | Хто півневі дав розум?
37Хто мудро може зчислити хмари | і бурдюки небесні вихиляти?
38Як пил стає болотом | і як грудки злипаються до купи?
39Невже то ти полюєш для левиці здобич | і голод левенят заспокоюєш,
40коли, причаївшися, вони лежать у барлогах, | сидять, в гущавині засівши?
41Хто воронові харч готує, | як його діти пищать до Бога, | блукаючи без поживи?»