1Слово, що його узрів Ісая, син Амоса, про Юдею і про Єрусалим.
2На останку днів станеться, що гора дому Господнього буде поставлена на вершині гір і підійметься понад пагорби. Усі народи поспішать до неї.
3І сила народів піде туди, і скажуть: «Ходіте, вийдемо на гору Господню, в дім Бога Якова, і він покаже нам свої дороги, і будемо ходити його стежками, бо з Сіону закон вийде, і слово Господнє з Єрусалиму.»
4І він судитиме народи, буде розсуджувати людей многих; вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи. Народ на народ не буде меча підіймати, і не вчитимуться більше воювати.
5Доме Якова, прийдіть, і будемо ходити в світлі Господнім!
6Так! Ти відкинув люд свій, дім Якова, бо в них повно чарівників і знахурів, як у філістимлян, і вони з синами чужоземців у побратимстві.
7Край його повен срібла і золота, і нема ліку його скарбам. Край його наповнився кіньми і нема ліку його колісницям.
8Край його повен ідолів. Вони падають низько перед ділом своїх рук, перед тим, що пальці їхні виробили.
9І похилився чоловік, понизилась людина. Ти не простиш їм цього.
10Сховайся у скелі, зарийся в землю зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі.
11Поникнуть горді очі людей, принижена буде пиха людська, один Господь звисочиться того часу.
12Бо це буде день Господа сил на все горде й набундючене, на все, що несеться вгору, - щоб оте принизити;
13на всі кедри ливанські, на всі дуби башанські;
14на всі високі гори й на всі пагорби, що вгору пнуться;
15на кожну високу башту і на кожний мур кріпкий;
16на всі кораблі таршішські й на всі прикраси принадні.
17І повалиться людська гордість, і понизиться пиха смертних. Один Господь звисочиться того часу.
18Боввани щезнуть дощенту.
19Сховайтесь по печерах, у скелях та по норах у землі зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі, коли він устане, щоб стрясти землю.
20Того дня чоловік повикидає кротам та кажанам своїх срібних бовванів і свої золоті кумири, які наробив собі, щоб їм поклонятись,
21аби лише самому сховатись У щілинах по скелях та скельних розколинах зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі, коли він устане, щоб стрясти землю.
22Годі вам надію покладати на чоловіка, в якого тільки й духу, що у ніздрах; бо й що він вартий?