1Після того, що сталося, було таке слово Господнє до Аврама у видінні: "Не бійсь, Авраме; я тобі щит. Твоя нагорода буде вельми велика."
2Аврам же відповів: "Владико Господи, що даси мені? Я ходжу бездітним, і господарем дому мого стане Елієзер з Дамаску."
3Далі сказав Аврам: "Ось ти не дав мені потомства і хтось зо слуг мого дому стане моїм спадкоємцем."
4Тож знову слово Господнє було до нього: "Не він буде твоїм спадкоємцем, а те, що вийде з твого лона, буде твоїм спадкоємцем."
5І вивів він його надвір і мовив: "Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити!" І сказав до нього: "Таке буде твоє потомство."
6І повірив (Аврам) Господеві, й він зарахував йому те за праведність.
7Потім сказав Господь до нього: "Я - Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі оцю землю в посідання."
8Він же відповів: "Владико Господи, по чому я знатиму, що я її посяду"?
9Тоді сказав Господь до нього: "Візьми мені трилітню ялівку і трилітню козу і трилітнього козла і горлицю та голубеня."
10Появив він йому все те, порозтинав надвоє і поклав кожну половину навпроти другої, а птиць не розтяв.
11Злетілись хижі птахи на ті трупи, але Аврам прогнав їх.
12Коли ж; заходило вже сонце, глибокий сон опав на Аврама, жах і велика темрява налягла на нього.
13І сказав Господь до Аврама: "Знай певно, що твої потомки будуть чужинцями в землі не своїй; будуть рабами, і гнітитимуть їх чотириста років.
14Та над народом, в якого вони будуть рабами, я вчиню суд, і вони вийдуть звідтіля з майном великим.
15Ти ж підеш до твоїх батьків у мирі, й тебе поховають у старості щасливій;
16а на четвертому поколінні вони повернуться назад сюди, бо досі ще не сповнилися гріхи аморіїв."
17Тим часом зайшло сонце і стало дуже темно; аж ось димуюче вогнище і світич полум'яний пройшли між розтятими частинами.
18Того дня зробив Господь союз з Аврамом, кажучи: "Твоєму потомству я даю цю землю від ріки Єгипетської до Великої ріки, ріки Ефрату;
19кеніїв, кенізіїв, кадмоніїв,
20хеттитів, перізіїв, рефаїв,
21аморіїв, ханаанян, гіргашіїв та евусіїв."