1Ти ж заспівай жалобну пісню над ізраїльськими князями,
2і скажи: Що за левиця була твоя мати між левами! Розлігшися між левенятами, своїх маленьких годувала.
3Вигодувала одного з-між маленьких, він левеням зробився, він навчився роздирати здобич і пожирав людей.
4Злигалися народи проти нього, і він піймався у їхню яму. І відвели його з кільцями в ніздрях у Єгипетську країну.
5Побачивши, що чекає, що сподівається марно, взяла другого з маленьких і левеням його зростила.
6І запопався він поміж левами походжати, левеням зробився, навчився роздирати здобич і пожирав людей.
7Він збурив їхні палати, зруйнував міста їхні. Жахнулася земля з усім, що на ній було, від голосного його реву.
8Народи кинулись на нього, з земель суміжних розкинули на нього сіті, і він упіймався у їхню яму.
9І посадили його закутого в клітку й одвели до вавилонського царя, який замкнув його в твердиню, щоб не було вже більше чути його реву в Ізраїлі по горах.
10Мати твоя була, немов та виноградина, посаджена над водою. Вона була плодюча, повногалузна -з-за вод великих.
11І виріс на ній один пагін сильний, який зробився царським бер-лом. І вигналась вона високо, аж по самі хмари, і виднілася своїм високим ростом і своїм густим галуззям.
12Та її вирвано в гніві й кинуто на землю, і східній вітер висушив плід її, а сильний пагін її був зламаний, засох він, вогонь його пожер.
13Тепер її в пустині посадили, в землі сухій і вигорілій.
14І з пагона вогонь вийшов, пожер віття її та плід. І не зосталось більше на ній сильної гілляки, берла, щоб володіти.» Це журна пісня, і буде піснею суму.