1«Слухай, Ізраїлю, оце сьогодні маєш перейти через Йордан, щоб іти підбити народи, більші й сильніші за тебе; міста, великі й укріплені під саме небо;
2народ, великий і високорослий, синів Анака, яких ти знаєш, і ти чув, як про них кажуть: Хто встоїть проти синів Анака?
3Знай же сьогодні, що Господь, Бог твій, іде поперед тебе, як вогонь жерущий; він сам їх вигубить, він сам підкорить їх тобі, і ти проженеш і винищиш їх незабаром, як це обіцяв тобі Господь.
4А як Господь, Бог твій, вижене їх перед тобою, ти не кажи в своєму серці: За мою праведність привів мене Господь мій, щоб зайняти цю землю, - тоді, коли насправді за беззаконня тих народів Господь жене їх геть із-перед тебе.
5Не за твою праведність і не за правоту твого серця ти входиш у їхню землю, щоб зайняти її, а за беззаконня тих народів Господь, Бог твій, проганяє їх перед тобою - та й щоб справдити слово, яким Господь клявся твоїм батькам Авраамові, Ісаакові та Якову.
6Тож затям добре: не за твою заслугу Господь, Бог твій, дає тобі цю гарну землю в посідання; ти бо народ тугошиїй.
7Пам'ятай і не забувай, як ти прогнівав Господа, Бога твого, в пустині! Від дня, коли ти вийшов із Єгипетської землі, аж до вашого виходу на це місце були ви бунтівливі супроти Господа;
8і під Хоривом прогнівали ви Господа; та й Господь обурився на вас так, що хотів був вигубити вас.
9Коли я зійшов на гору, щоб прийняти кам'яні таблиці, таблиці союзу, що його Господь уклав з вами, я пробув на ній сорок день і сорок ночей; хліба не їв я і води не пив;
10і дав мені Господь дві кам'яні таблиці, писані Божим пальцем, а на них були всі ті слова, які Господь сказав був до вас на горі, з-серед полум'я, в день зборів.
11Отже, як минуло сорок день і сорок ночей, Господь дав мені дві кам'яні таблиці, таблиці союзу -
12і сказав до мене: Встань, спустись притьмом звідтіля! Бо зіпсувався народ твій, який ти вивів із Єгипту; скоро звернули вони з дороги, що її я заповідав їм; вилили собі боввана.
13І промовив до мене Господь: Придививсь я до цього народу, й ось бачу, що це народ твердолобий.
14Відступись від мене, я вигублю їх і зітру їхнє ім'я з-під небес, а виведу з тебе народ більший і сильніший від цього народу.
15Тоді я повернувся, спустившися з гори, гора ж палала полум'ям, а в обох руках у мене дві кам'яні таблиці союзу.
16Я споглянув і побачив, що ви згрішили проти Господа, Бога вашого, бо ви вилили собі тельця, ви хутко звернули з дороги, що її Господь заповідав вам.
17І вхопив я тоді обидві таблиці та й кинув їх геть із рук від себе та й розбив їх перед вашими очима.
18По тому припадав я до землі перед Господом сорок день і сорок ночей, як раніше - хліба не їв я і води не пив - за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, творивши зло перед Господніми очима, щоб прогнівити Бога;
19бо я злякався був обурення й ярости, якою закипів Господь на нас так, що хотів вигубити вас. І вислухав мене Господь і цим разом.
20На Арона теж розгнівався був дуже Господь, так, що хотів був його згубити, та я заступився тоді був і за Арона.
21А ваш гріх, бичка, що його ви собі спорудили, взяв я і спалив огнем, розтовкши його дощенту та розтерши на пил, і кинув той порох до потоку, що тече з гори.
22Та й у Тавері й у Массі й у Ківрот-Гаттаві ви теж прогнівили Господа.
23А як Господь хотів був послати вас із Кадеш-Барне, кажучи: Ідіть, займіть землю, що її даю вам, - то ви збунтувалися проти наказу Господа, Бога вашого, не йняли йому віри та й не послухали його голосу.
24І ворохобилися ви проти Господа з дня, відколи я вас спізнав.
25Отож припадав я ниць перед Господом тих сорок день і сорок ночей, лежавши обличчям до землі, бо Господь погрожував, що вигубить вас,
26але я благав Господа такими словами: Господи, Боже мій! Не погуби свого народу і своєї власности, що її визволив єси потугою своєю, що вивів із Єгипту своєю рукою.
27Згадай слуг твоїх, Авраама, Ісаака, Якова; не бери до уваги запеклість цього народу, його беззаконня й гріхи,
28щоб у землі, що з неї ти нас вивів, не говорили: Тому що Господь не здолав увести їх у землю, що її був обіцяв їм, тому що зненавидів їх, вивів їх, щоб загинули смертю в пустині.
29Все ж бо таки вони твої люди і твоя власність, яких ти вивів своєю великою силою і своїм потужним рам'ям.»