1Коли вони ще промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму й садукеї,
2незадоволені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих,
3і наклали на них руки та й кинули їх у в'язницю аж до ранку, бо вже був вечір.
4Однак, багато з тих, що чули слово, увірували, а число чоловіків - було яких 5 000.
5На другий день зібралися їхні начальники, старші та книжники в Єрусалим,
6і первосвященик Анна, і Каяфа, і Йоан, й Олександер, і скільки було з первосвященичого роду.
7Вони поставили їх посередині й питали: «Якою силою або яким ім'ям ви це зробили?»
8Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші!
9Коли вже нас допитують сьогодні про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим,
10то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп'яли, а якого Бог воскресив з мертвих, - ним цей стоїть здоровий перед вами.
11Він - отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі.
12І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.»
13Побачивши сміливість Петра і Йоана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і спізнали, що вони були з Ісусом;
14та бачивши, що вилікуваний чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти.
15Звелівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою і говорили:
16«Що нам із цими людьми робити? Бож вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо.
17Але, щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш в це ім'я нікому з людей.»
18І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили, ані не навчали іменем Ісуса.
19Та Петро і Йоан сказали їм у відповідь: «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, - розсудіть!
20Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.»
21Ті, погрозивши знов їм, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося.
22Чоловік же, над яким сталося це чудо оздоровлення, мав понад сорок років.
23А як їх відпустили, вони прибули до своїх і розповіли, що первосвященики і старші до них сказали.
24Ці, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико! Ти створив небо і землю, і море, і все, що в них є.
25Ти сказав Духом Святим через уста батька нашого Давида: Чого заметушилися погани й задумали народи марне?
26Царі землі зібралися, і князі зійшлися докупи на Господа і на помазаника його.
27Зійшлися бо справді у цім місті проти слуги твого святого Ісуса якого ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з поганами й людьми ізраїльськими,
28зробити те, що твоя всемогутність і мудрість уже наперед були постановили, щоб сталося.
29І нині, Господи, споглянь на їхні погрози й дай твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати твоє слово.
30Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса.»
31А як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже.
32Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне.
33Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса й були всім вельми любі.
34Тому й ніхто з них не був у злиднях, бо ті, що були власниками земель або мали доми, їх продавали, приносили гроші за продане
35та й клали в ноги апостолів, - і роздавалось це кожному за його потребою.
36А Йосиф, якого апостоли прозвали Варнавою, що значить син утіхи, левіт, родом з Кіпру,
37мав поле; продавши його, він приніс гроші й поклав у ногах апостолів.