1А як настав день П'ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці.
2Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи.
3І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них.
4Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
5А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом.
6І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою.
7Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють?
8Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову:
9партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії,
10Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають,
11юдеї і прозеліти, крітяни й араби - ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?»
12Всі дивувались і, збентежені, один до одного казали: «Що б це могло бути?»
13Інші ж з насмішкою казали: «То вони молодим вином повпивалися.»
14Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: «Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово:
15Люди ці не п'яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня.
16Але це те, що був сказав Пророк Йоіл:
17- І буде останніми днями, - каже Бог, - я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись.
18І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати.
19І я дам чуда вгорі на небі, і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму.
20Сонце обернеться у темряву, місяць у кров, перш, ніж настане день Господній, великий і славний.
21А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться.
22Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог зробив між вами через нього, як ви самі знаєте, -
23отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста;
24його Бог воскресив, порвавши пута смерти, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі.
25Бо Давид про нього казав: Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався.
26Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в надії.
27Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління.
28Ти дав мені дороги життя знати; сповниш мене радощами перед твоїм видом.
29Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день.
30Але, бувши пророком і знавши, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона,
31він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило зітління.
32Оцього Ісуса Бог воскресив, - ми всі цьому свідки.
33Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте.
34Давид бо не зійшов на небо, сам же він каже: Господь мовив Владиці моєму: Сядь праворуч мене,
35поки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх.
36Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп'яли.»
37Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?»
38Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа.
39Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог.»
40І ще іншими багатьма словами він свідчив їм та умовляв їх: «Рятуйтеся від цього лукавого поріддя.»
41Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ.
42Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах.
43І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили.
44Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним.
45Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було.
46Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця;
47хвалили Бога і втішалися любов'ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися.