1В Іконії вони ввійшли, як звичайно, в юдейську синагогу й промовляли так, що увірувала велика сила юдеїв і греків.
2Юдеї ж, які зоставилися невірними, підбурили й роз'ятрили настрій поган проти братів.
3Та все ж таки Павло й Варнава перебули досить часу, одважно промовляючи у Господі, який свідчив слову своєї благодаті й зізволяв, що знаки й чудеса творились їх руками.
4І розділився народ у місті: одні пристали до юдеїв, другі ж тримались апостолів.
5Коли ж погани і юдеї разом з їхньою старшиною кинулися, щоб їм заподіяти зневагу та їх каменувати,
6вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю,
7і там звіщали Євангелію.
8У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи.
9Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися,
10сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити.
11Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.»
12І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові.
13І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву.
14Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи:
15«Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них,
16який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,
17хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!»
18Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.
19Аж тут з Антіохії та Іконії надійшли юдеї, які, привабивши на свій бік чернь, каменували Павла й виволікли геть за місто, думавши, що він умер,
20Та коли учні його обступили, він устав і повернувсь у місто. Наступного дня вийшов з Варнавою в Дербу.
21А як звістили Євангелію в тім місті й придбали чимало учнів, повернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію,
22підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже.
23Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту, передали їх Господові, в якого ті увірували.
24І перейшовши Пісідію, прибули в Памфілію.
25Звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію,
26а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були віддані ласці Божій на діло, яке довершили.
27Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри.
28І перебули з учнями чимало часу.